Загальне поняття про займенник

1. Займенники вказують на предмети (він, той), їхні ознаки (такий, мій) і кількість (стільки), не називаючи їх. Відповідають на питання іменника, прикметника і числівника.

Займенники вживаються лише тоді, коли перед тим є вже інформація про предмет, ознаку чи кількість: Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді. (І.Карпенко-Карий.)

2. За значенням розрізняємо дев’ять розрядів займенників:
а) особові: я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони;
б) зворотний: себе;
в) присвійні: мій, твій, наш, ваш, їхній, свій (займенники його, її — особові в родовому відмінку);
г) вказівні: цей, той, такий, стільки;
ґ) означальні: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий;
д) питальні: хто? що? (питання до іменників), який? чий? (питання до прикметників), котри́й? скільки? (питання до числівників);
е) відносні — ті, що й питальні (хто, що, який, чий, котри́й, скільки,), тільки вживаються для приєднання підрядних речень до головних;
є) неозначені — ті, що й питальні, лише з частками будь-, -небудь, -хтозна, -казна (які пишуться через дефіс), аби-, де-, -сь (які пишуться разом);
ж) заперечні — ті, що й питальні, лише з часткою ні-, а також жодний.