Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду

Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Посилання на YouTube

Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини (кого? чого?) можуть мати закінчення або (на письмі ще або ): клен — клена, гай — гаю. Вживання того чи іншого закінчення залежить від значення іменника.

За значенням іменники поділяються на назви чітко та назви нечітко окреслених предметів і понять.

Назви чітко окреслених предметів і понять:
назви істот (син, кінь, голуб),
охоплювані зором речі (ключ, трактор, дуб, пагорб),
частин тіла (палець, лоб),
днів тижня та місяців (понеділок, жовтень),
назви населених пунктів (Конотоп, Кременчук, Нью-Йорк),
різних мір (метр, кілограм),
наукові терміни (атом, суфікс).

Назви нечітко окреслених предметів і понять (назви предметів, які не охоплюються зором):
не мають певних меж (космос, шлях, ліс, Буг),
назви великих споруд (завод, стадіон),
територій (Крим, Казахстан),
збірні назви (горох, пісок),
назви речовин (граніт, кисень),
явищ (грім, вітер),
дій (біг, розгляд),
станів (сон, гнів),
абстрактних понять (прогрес, мир) тощо.

Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
-а (-я) -у (-ю)
Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу.
Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо.
Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а* (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. Назви територій мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю.
Виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман)Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду.
У назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. У назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу.
Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення , і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна).

*Увага! Згідно з нормами Правопису 2019 року закінчення (у твердій та мішаній групах), (у м’якій групі) в родовому відмінку однини зберігають назви населених пунктів чоловічого роду із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-, а також назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та із суфіксами присвійності -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-: Батурина, Бахмача, Бердянська, Бобринця, Борисполя, Вишгорода, Гадяча, Галича, Житомира, Києва, Колгуєва, Кременця, Луцька, Львова, Миргорода, Олеськова, Пирятина, Піттсбурга, Святошина, Снятина, Тернополя, Трускавця, Харкова, Ходорова, Шаргорода, Ямполя, Ярослава.

Інші назви населених пунктів чоловічого роду, крім перелічених вище, відтепер мають у родовому відмінку однини закінчення -у (-ю): Амстердаму, Гомелю, Ліверпулю, Лондону, Мадриду, Парижу, Чорнобилю.
Проте ці іменники також можуть мати й варіантне закінчення -а (-я):
Амстердама — Амстердаму,
Ліверпуля — Ліверпулю,
Лондона — Лондону,
Мадрида — Мадриду,
Парижа — Парижу,
Чорнобиля — Чорнобилю.

Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках

Від-мінки Закінчення іменників II відміни чоловічого роду
Н.
Р. Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників).
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів.
Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян.
Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяївхазяїни, хазяїнів).
Д. У давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю.
У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), Яків — Якову, Київ — Києву, Глібов — Глібову.
Зн.
Ор. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниковим, але селом Черни́ковом; поетом Пушкіним, але містом Пушкіном.
Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — Дарвіном, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом.
М. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): (-ї); -ові, -еві (-єві); (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі.
Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку.
Закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневіна коні, на коню).
Кл.

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Поставте подані іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?).
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

* місто

ПЕРЕВІРИТИ

* країна

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

* місто

ПЕРЕВІРИТИ

* штат

ПЕРЕВІРИТИ

* ріка

ПЕРЕВІРИТИ

* ріка

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Поставте виділені кольором іменники в потрібному відмінку й числі.
(Як виконувати завдання)

ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ
ПЕРЕВІРИТИ

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях помилки.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Поділ іменників на відміни
(I, II, III, IV відміни)

Поділ іменників І та ІІ відмін на групи (тверда, м’яка, мішана)

Відмінкові закінчення іменників

Правопис закінчень іменників І та ІІ відмін залежно від групи

Особливості відмінювання іменників

Творення і правопис імен
по батькові

МИЛОЗВУЧНІСТЬ МОВИ

Основні закони милозвучності української мови Фонетичні засоби
милозвучності мови