ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Акцентологічні норми регулюють місце наголосу в словах.
Наголосом називають вимову певного складу з більшою силою голосу.
Система наголосів в українській мові доволі складна. Наголоси сучасної української літературної мови склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Якщо виникають сумніви щодо місця наголосу в слові, потрібно звертатися до орфоепічного або орфографічного словника, проте можна виділити деякі закономірності в наголошуванні слів.
| Правило | Приклади |
|---|---|
| Іменник | |
| Однина | |
| В іменниках із префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс: | ви́няток, ви́падок, ви́писка, ви́клик, ви́скочка, ви́селок, (але вимо́ва, видавни́цтво, виро́щування (винятками є переважно віддієслівні іменники)); по́значка, по́зичка, по́смішка, по́каз (але постача́ння, пора́да, пова́га). |
| Відприкметникові іменники із суфіксом -ин(а) в однині зі значенням місця, простору, території та абстрактних понять мають наголос на закінченні: | величина́, височина́, глибина́, низина́, новина́, старовина́ (але горо́дина). |
| Географічні назви на -щин-, -чин- мають наголос на корені твірного слова: | Полта́вщина, Су́мщина, Микола́ївщина, Оде́щина, Доне́ччина, Ві́нниччина (але Галичина́). |
| Іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні: | стіл — стола́, кінь — коня́, голова́ — голови́, сестра́ — сестри́, вода́ — води́, трава́ — трави́, село́ — села́, вікно́ — вікна́ (але шля́х — шля́ху, бе́рег — бе́рега, яли́нка — яли́нки, со́нце — со́нця). |
| У віддієслівних іменниках середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, наголос має падати на той самий склад, що й в інфінітиві дієслова: | чита́ти — чита́ння, писа́ти — писа́ння, пита́ти — пита́ння, зада́ти — завда́ння, посла́ти — посла́ння, пізна́ти — пізна́ння, уподо́бати — уподо́бання (але зна́ти — знання́, зобов’яза́ти — зобов’я́зання). |
| У складних іменниках сполучний голосний є наголошеним: | літо́пис, руко́пис, гурто́житок, живо́пис, машино́пис, чорно́зем, чорно́слив (але листопа́д, снігопа́д, лісосте́п, землемі́р). |
| Похідні форми від слова нена́висть мають наголос на другому складі: | нена́висть, нена́видіти, нена́висний (крім ненави́сництво, ненави́сницький). |
| Запозичені слова зберігають наголос мови-джерела: | ме́неджер, ма́ркетинг; бюлете́нь, жалюзі́, парте́р, лу́па; фо́льга, фо́рзац; ла́те, піце́рія, травесті́я; де-ю́ре, експе́рт, інду́стрія, кварта́л; симетрі́я, асиметрі́я, агроно́мія, діало́г, до́гмат, єрети́к, псевдоні́м, фено́мен; піала́. |
| Деякі іменники мають подвійний наголос: | алфа́віт і алфаві́т, до́гові́р, жа́ло́, кла́дови́ще, по́ми́лка. |
| У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний наголос: | а́втолюби́тель, бага́тостражда́льний, сі́льськогоспода́рський, а́гроте́хніка, те́рмоя́дерний, тра́восу́міш. |
| Множина | |
| Іменники в множині мають наголос переважно на закінченні: | лист — листи́, син — сини́, оліве́ць — олівці́, рушни́к — рушники́, кни́жка — книжки́, пі́сня — пісні́, ду́мка — думки́. |
| АЛЕ кінь — ко́ні, коро́ва — коро́ви, перемо́жець — перемо́жці, доро́га — доро́ги, голова́ — го́лови, село́ — се́ла, сестра́ — се́стри. | |
| Односкладо́ві іменники, сполучаючись із числівниками два, три, чотири, (див. двоїна́) зберігають місце наголосу початкової форми: | два го́ли, чотири скла́ди, три шля́хи, два да́хи. |
| У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к- (-ечк-, -єчк-, -очк-) у множині наголос переходить на закінчення. Така опозиція дає можливість відрізняти родовий відмінок однини від називного множини: | вказівки́ (Р.в. вказі́вки), учительки́ (Р.в. учи́тельки), голки́, жінки́, качки́, квітки́, книжки́, копійки́, ластівки́, ложки́, миски́, сторінки́, хатки́. *При числівниках дві, три, чотири ці іменники мають наголос родового відмінка однини (двоїни): дві кві́тки, три го́лки, чотири жі́нки тощо. |
| На префіксальні іменники ця тенденція не поширюється: замі́тка — замі́тки, розпи́ска — розпи́ски, прищі́пка — прищі́пки тощо. Не діє таке правило й ще в деяких іменниках, наприклад: голу́бка — голу́бки, листі́вка — листі́вки, тру́бочка — тру́бочки, сере́жка — сере́жки, цуке́рка — цуке́рки, ро́дичка — ро́дички, сусі́дка — сусі́дки та ін. |
|
| Прикметник | |
| Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні: | гірки́й, тонки́й, нови́й, тісни́й, вузьки́й, котри́й, стари́й, швидки́й, низьки́й, вузьки́й, близьки́й, легки́й (але ти́хий, га́рний, до́брий, зру́чний). |
| Завжди наголошеним є зменшувально-пестливий суфікс -еньк-: | гарне́нький, добре́нький, леге́нький, мале́нький, тоне́нький, чорне́нький. |
| Значна кількість прикметників має подвійний наголос: | весня́ний і весняни́й, світа́нковий і світанко́вий, пові́тряний і повітря́ний, я́сний і ясни́й, уві́гнутий і увігну́тий, креме́зний і кремезни́й, мали́новий і малино́вий (колір). |
| Багатоскладові прикметники, утворені від іменників іншомовного походження, переважно мають наголос на тому складі, що й твірні іменники: | а́томний, гі́псовий, маши́нний (але фантасти́чний, цукро́вий, цеге́льний). |
| Числівник | |
| Наголос є переважно однаковим у групах подібних слів: | одина́дцять, двана́цять, трина́дцять, чотирна́дцять, п'ятна́дцять тощо; п’ятдеся́т, шістдеся́т, сімдеся́т, вісімдеся́т; п’яти́, десяти́, двадцяти́, тридцяти́, шістдесяти́ тощо; п’ятьо́х, шістьо́х, десятьо́х, двадцятьо́х, тридцятьо́х тощо. |
| Займенник | |
| Більшість займенників мають наголос на закінченні: | мене́, тебе́, себе́, мені́, тобі́, собі́, цього́, того́, цьому́, тому́. |
| Якщо при займеннику є прийменник, то наголошується перший склад: | до то́го, до цьо́го, при то́му, при цьо́му, біля ме́не, біля те́бе, біля се́бе, біля ньо́го, за ме́не, за те́бе, за се́бе, за ньо́го. |
| Дієслово | |
| У першій особі однини теперішнього й майбутнього часу в дієсловах наголошують переважно закінчення: | роблю́ — зроблю́ , люблю́ — полюблю́, кажу́ — скажу́, пишу́ — напишу́, несу́ — віднесу́, бережу́ — збережу́, веду́ — приведу́ |
| Винятків та́ко́ж досить багато: ра́джу — пора́джу, співа́ю — заспіва́ю, чита́ю — прочита́ю, мо́жу — змо́жу. | |
| У другій і третій особах однини теперішнього й майбутнього часу наголос у дієсловах падає переважно на основу: | ро́биш — зро́биш; лю́биш — полю́биш; ка́жеш — ска́жеш, ка́же — ска́же; пи́шеш — напи́шеш, пи́ше — напи́ше; ра́диш — пора́диш; співа́єш — заспіва́єш, співа́є — заспіва́є. |
| АЛЕ береже́ш — збереже́ш, береже́ — збереже́; веде́ш — приведе́ш, веде́ — приведе́. | |
| Двоскладові дієслова в інфінітиві (і всі похідні від них) мають наголос на останньому складі: | нести́ — принести́, віднести́, занести́, пронести́, внести́, піднести́, вести́ — відвести́, довести́, везти́ тощо. |
| Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні: | взяла́, знайшла́, вела́ — завела́ — підвела́, дала́ — віддала́ — продала́, АЛЕ співа́ла — заспіва́ла, малюва́ла — намалюва́ла, роби́ла — зроби́ла. |
| У другій особі множини наказового способу наголос переважно падає на закінчення (закінчуються переважно на -іть): | говорі́ть, іді́ть, робі́ть, зробі́ть, кажі́ть, скажі́ть, пиші́ть, напиші́ть, творі́ть, створі́ть, |
| АЛЕ малю́йте, буду́йте, чита́йте, встава́йте, спійма́йте (закінчуються переважно на -те). | |
| У дієсловах доконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на префікс: | ви́йти, ви́пити, ви́писати, ви́кликати, ви́скочити, ви́ховати, ви́найти, ви́знати. |
| У дієсловах недоконаного виду з префіксом ви- наголос падає переважно на основу: | вихо́дити, випива́ти, випи́сувати, виклика́ти, виска́кувати, вихо́вувати, винахо́дити, визнава́ти. |
| У дієслівних закінченнях -емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: | несемо́, несете́ (а не несéмо, несéте), ідемо́, ідете́ (а не ідéмо, ідéте), АЛЕ пі́демо, пі́дете, бу́демо, гурко́чемо, зали́шите. |
| Прислівник | |
| У прислівниках ви́соко, ши́роко, гли́боко, ра́зом наголос падає на перший склад. | |
| Деякі прислівники мають подвійний наголос: ба́йдуже і байду́же, за́вжди і завжди́. | |
Наголошення низки споріднених слів у рідній і чужій мовах за чужою моделлю спричиняє інтерферентний наголос – мимовільне, спонтанне перенесення, накладання ознак системи наголошення однієї мови на систему іншої. Найпомітнішою тенденцією у виникненні росіянізмів під час мовлення є наголошування слів за російськомовними моделями. Тобто українські слова наголошують за нормами, характерними для російської мови. Погляньте на подані нижче слова та порівняйте вживання наголосу:
бе́сіда — бесе́да
боро́давка — борода́вка
вісімдеся́т — во́семьдесят
граблі́ — гра́бли
до́гмат — до́гма́т
дочка́ (але до́нька) — до́чка
дро́ва — дрова́
за́гадка — зага́дка
за́лоза — железа́
закінчи́ти — зако́нчить
зви́сока — свысока́
ки́дати — кида́ть
ко́лесо — колесо́
ко́сий — косо́й
кро́їти — крои́ть
кропива́ — крапи́ва
ку́рятина — куря́тина
літо́пис — ле́топись
металу́ргія — металлурги́я
нена́видіти — ненави́деть
нена́висть — не́нависть
нови́й — но́вый
обру́ч — о́бруч
одина́дцять — оди́ннадцать
одноразо́вий — однора́зовый
о́лень — оле́нь
ота́ман — отама́н
пере́кис — пе́рекись
по́друга — подру́га
порядко́вий — поря́дковый
при́чіп — прице́п
при́ятель — прия́тель
ре́мінь — реме́нь
ре́шето — решето́
ро́зпірка — распо́рка
руко́пис — ру́копись
русло́ — ру́сло
сере́дина — середи́на
симетрі́я — симме́три́я
сімдеся́т — се́мьдесят
спи́на — спина́
сли́на — слюна́
текстови́й — те́кстовый
фарту́х — фа́ртук
фо́льга — фольга́
фо́рзац — форза́ц
цінни́к — це́нник
чорно́зем — чернозе́м
чорно́слив — черносли́в
чотирна́дцять — четы́рнадцать
щи́пці — щипцы́
Це писок слів з проблемними на́голосами в українській мові, які варто знати кожному, адже́ це – проблемні ви́падки наголо́шення.. У списку слова́, які Міністерство освіти затвердило для ЗНО-2020.
A
агроно́мія
алфа́ві́т
а́ркушик
асиметрі́я
Б
багаторазо́вий
безпринци́пний
бе́шкет
бла́говіст
близьки́й
болоти́стий
боро́давка
босо́ніж
боя́знь
бурштино́вий
бюлете́нь
В
ва́ги (у множині)
вантажі́вка
весня́ни́й
ви́года (користь)
виго́да (зручність)
вида́ння
визво́льний
вимо́га
ви́падок
вира́зний
ви́сіти
ви́трата
виши́ваний
відвезти́
відвести́
ві́дгомін
віднести́
ві́домість (список)
відо́мість (повідомлення, дані, популярність)
ві́рші
віршови́й
вітчи́м
Г
гальмо́
га́льма
гляда́ч
гороши́на
граблі́
гурто́житок
Д
дани́на
да́но
дециме́тр
де́щиця
де-ю́ре
джерело́
ди́влячись
дича́віти
діало́г
добови́й
добу́ток
довезти́
довести́
дові́дник
до́гмат
донести́
до́нька
дочка́
дро́ва
Е
експе́рт
Є
єрети́к
Ж
жалюзі́
З
завда́ння
завезти́
завести́
за́вжди́
завчасу́
за́гадка
заіржа́вілий
заіржа́віти
закінчи́ти
з́акладка (у книзі)
за́крутка
залиши́ти
замі́жня
занести́
за́понка
заробі́ток
за́ставка
за́стібка
засто́порити
зви́сока
зда́лека
зібра́ння
зобрази́ти
зо́зла
зра́ння
зру́чний
зубо́жіння
І
інду́стрія
К
ка́мбала
катало́г
кварта́л
ки́шка
кіломе́тр
кінчи́ти
ко́лесо
ко́лія
ко́пчений (дієприкметник)
копче́ний (прикметник)
кори́сний
ко́сий
котри́й
крице́вий
кро́їти
кропива́
куліна́рія
ку́рятина
Л
ла́те
листопа́д
літо́пис
лю́стро
М
ма́бу́ть
магісте́рський (про вчений ступінь)
ма́ркетинг
мере́жа
металу́ргія
міліме́тр
Н
навча́ння
нанести́
напі́й
на́скрізний
на́чинка
нена́видіти
нена́висний
нена́висть
нести́
ні́здря
нови́й
О
обіця́нка
обра́ння
обру́ч (іменник)
одина́дцять
одноразо́вий
озна́ка
о́лень
опто́вий
осете́р
ота́ман
о́цет
П
пави́ч
парте́р
пе́карський
перевезти́
перевести́
пере́кис
переля́к
перенести́
пере́пад
пере́пис
піала́
пі́дданий (дієприкметник)
підда́ний (ім., у підданстві)
пі́длітковий
пізна́ння
пітни́й
піце́рія
по́друга
по́значка
по́ми́лка
помі́щик
помо́вчати
поня́ття
порядко́вий
посере́дині
привезти́
привести́
при́морозок
принести́
при́чіп
про́діл
промі́жок
псевдоні́м
Р
ра́зом
ре́мінь (пояс)
ре́шето
ри́нковий
рівни́на
роздрібни́й
ро́зпірка
руко́пис
русло́
С
сантиме́тр
све́рдло
сере́дина
се́ча
симетрі́я
сільськогоспода́рський
сімдеся́т
сли́на
соломи́нка
ста́туя
стовідсо́тковий
стриба́ти
Т
текстови́й
течія́
ти́гровий
тисо́вий
тім’яни́й
травесті́я
тризу́б
ту́луб
У
украї́нський
уподо́бання
урочи́стий
усере́дині
Ф
фарту́х
фахови́й
фено́мен
фо́льга
фо́рзац
Х
ха́ос (у міфології: стихія)
хао́с (безлад)
Ц
ца́рина
цеме́нт
це́нтнер
цінни́к
Ч
чарівни́й
чергови́й
чита́ння
чорно́зем
чорно́слив
чотирна́дцять
Ш
шляхопрові́д
шовко́вий
шофе́р
Щ
ще́лепа
щи́пці
щодобови́й
Я
ярмарко́вий
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Сподобався урок? Підтримайте проєкт 💲 💲 💲 та подякуйте авторам за роботу.
Ваша допомога піде на створення нових уроків.
Створити 👇 регулярний платіж на Patreon
Become a Patron!Пригостити 👇 один раз кавою на buymeacoffee.comКупити авторам кави ☕
Всі вправи
(На головну сторінку)
Вживання ВЕЛИКОЇ букви у власних назвах
Буква Ґ, звук [ґ] – вживання, вимова, написання
Відмінювання прізвищ
в українській мові
(іменникового та прикметникового типів)
Вживання давального відмінка
(вибір закінчення
-у, -ю,/ -ові, -еві, -єві, складні випадки керування)
Вживання кличного відмінка
(закінчення власних та загальних назв у кличному відмінку)
Фемінітиви
(іменники на означення осіб жіночої статі)
Написання слів разом, окремо, через дефіс
(відповіді на найпоширеніші питання)
Правопис географічних назв
(складні випадки написання)
Речення з дієприслівниковими зворотами:
типові помилки
Мовні жарти 😉
(першоквітневий випуск)