Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Давальний відмінок: особливості вживанння

Давальний відмінок вживається:
– для позначення особи, до якої направлена певна дія:
Він дарує квіти своїй сестрі. – Кому він дарує квіти? Чиїй сестрі він дарує квіти?
– для визначення віку:
Цьому студентові(-у) двадцять років. – Кому 20 років? Якому студенту 20 років?
– у безособових реченнях:
Мені тут холодно. – Кому холодно?
– із словами, що виражають необхідність: (не) треба, (не) потрібно, необхідно:
Йому потрібно купити новий одяг. – Кому потрібно купити новий одяг?
– із словами, що означають дозвіл: (не)можна:
Мені можна пити каву. – Кому
можна пити каву?

Називний відмінок Давальний відмінок
ІМЕННИК
хто? що? кому? чому?
Ч. р.
(він)
- нульове закінчення (-и) брат (брати)
-о (-и) батько (батьки)
-ж, -ч, -ш, -щ, -р (-і) товариш (товариші)
-ь (-і) учитель (учителі)
-й (-ї) Андрій (Андрії)
-ові, -у (-ам) братові, брату (братам)
-ові, -у (-ам) батькові, батьку (батькам)
-еві –у (-ам) товаришеві(у), (товаришам)
-еві, -ю (-ям) учителеві, учителю (учителям)
-єві, -ю (-ям) Андрієві, Андрію (Андріям)
Ж. р. (вона) -а (-и)
г – з – подруга (подруги)
к – ц – дочка (дочки)
х – с – муха (мухи)
-я (-і) Катя (Каті)
-ія (-ї) армія (армії)
-і (-ам)
подрузі (подругам)
дочці (дочкам)
мусі (мухам)
-і (-ям) Каті (Катям)
-ії (-ям) армії (арміям)
С. р. (воно) -о (-а) місто (міста)
-е (-я) місце (місця)
-у (-ам) місту (містам)
-ю (-ям) місцю (місцям)
ПРИКМЕТНИК
який? яке? яка? які? якому? якій? яким?
Ч. р.
(він)
-ий (-і) хворий (хворі)
-ій (-і) літній (літні)
-ому(-им) хворому (хворим)
-ьому(-ім) літньому (літнім)
Ж. р. (вона) -а (-і) хвора (хворі)
-я (-і) літня (літні)
-ій(-им) хворій (хворим)
-ій(-ім) літній (літнім)
С. р. (воно) -е (-і) хворе (хворі)
-є (-і) давнє (давні)
-ому(-им) хворому (хворим)
-ьому(-ім) давньому (давнім)
ЗАЙМЕННИК

Особові

хто? кому?
я, ти, він, вона, воно;
ми, ви, вони
мені, тобі, йому, вона, йому;
нам, вам, їм

Присвійні

чий? чиє? чия? чиї? чиєму? чиїй? чиїм?
мій (твій), моє (твоє), моя (твоя), мої (твої);
його, її;
наш (ваш), наше (ваше), наша (ваша), наші (ваші);
їхній, їхнє, їхня, їхні;
моєму (твоєму), моєму (твоєму), моїй (твоїй), моїм (твоїм);
його, її;
нашому (вашому), нашому (вашому), нашій (вашій), нашим (вашим);
їхньому, їхньому, їхній, їхнім.

Питальні

хто? що?
який? яке? яка? які?
чий? чиє? чия? чиї?
котрий? котре? котра? котрі?
кому? чому?
якому? якому? якій? яким?
чиєму? чиєму? чиїй? чиїм?
котрому? котрому? котрій? котрим?

Вказівні

який? яке? яка? які? якому? якій? яким?
той, те, та, ті;
цей, це, ця, ці.
тому, тому, тій, тим;
цьому, цьому, цій, цим.

Слід звернути увагу на іменники чоловічого роду ІІ відміни, які у давальному відмінку однини можуть мати закінчення -у, -ю, і паралельні до них -ові, -еві, -єві: Василю, Василеві, Борису, Борисові, Андрію, Андрієві.

Щоб уникнути одноманітних форм, коли поряд пишуться два іменники чоловічого роду (наприклад, у “шапках” заяв, доповідних і пояснювальних записок, в розписках, дорученнях), слід чергувати форми з різними закінченнями. Як правило, коли кілька іменників поспіль стоять в давальному чи місцевому відмінку однини, то перший іменник отримує -ові, а решта -у: Директорові Гнатюку Роману Григоровичу.

Можна написати й “Директору Гнатюку Р. Г.”, але тоді ми нехтуємо милозвучністю, яка є одним із важливих чинників у нашій мові. Також через милозвучність два слова поспіль із закінченням -ові, -еві, -єві не вживаються.

Всі іменники, які можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві, можна вживати і з закінченням -у, -ю, та є певні іменники, щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотворення слова, які вживаються лише із -у, -ю. Це іменники чоловічого роду на -ів, -їв, -ов, -ея, -єв, -ин, -ін, -їн: о́стрів — о́строву, рів — ро́ву;
Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Лебеди́н — Лебедину́, Львів — Льво́ву, Ха́рків — Ха́ркову;
Арсеньєв — Арсеньєву, Іванов — Іванову, Ма́монтов — Ма́монтову, Пу́шкін — Пу́шкіну.

Хоча в прізвищах на -ин, -ін, -їн допускається й -ові, -еві, -єві: Волоши́нові, Ільїно́ві, Пу́шкінові.

Коли ж іменник лише один, то можна вживати будь-яке з цих двох закінчень, на ваш вибір. У діловому стилі при скеруванні документа переважає закінчення -ові (-еві): директорові, інженерові та ін. (хоч можлива і форма директору, інженеру). У випадках виникнення двозначності, слід писати -ові, -еві, -єві, а не -у, -ю. Справа в тому, що іменники – назви збірні, абстрактні, узагальнюючі – мають однакові закінчення в родовому, давальному й кличному відмінках, наприклад, словосполучення “допомога заводу” можна зрозуміти і як допомога комусь нашого заводу (родовий відмінок) і як допомога нашому заводу (давальний відмінок). Порівняйте вирази: “Не буду я, сину, коритися” (Панас Мирний) і “Не буду я сину коритися” — в останньому реченні, звичайно, треба вжити синові. Тому для розрізнення родового, кличного й давального відмінків у тексті документа для давального відмінка закінчення -ові, -еві, -єві стає обов'язковим.

Деякі іменники середнього роду, що належать до IV-ої відміни, можуть мати паралельні форми давального однини: ви́мені/ви́м'ю, імені/ім'ю́, пле́мені/пле́м'ю, сі́мені/сі́м'ю, ті́мені/ті́м'ю, причому в сучасній мові варіанти “вим'ю” і “тім'ю” є вживанішими.

Складні випадки керування

Для того, щоб висловити будь-яку думку, необхідно правильно з'єднати слова в речення. Часто у словосполученні головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми. Такий спосіб зв'язку називають керуванням.

Слово Приклад Коментар
Вживається давальний відмінок (кому? чому?)
властивий характерний властивий українській мові, властивий кристалічним тілам Близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків: властивий/притаманний (кому?) – характерний (для кого?) для української мови; дорівнювати (чому?) трьом - рівнятися (на що?) на європейські стандарти.
притаманний характерний притаманний директору
дорівнювати два та один рівняється дорівнює трьом, дорівнювати 75 тоннам
запобігати запобігати (запобігти) лиха лихові, запобігати (запобігти) аваріям, запобігати (запобігти) помилкам, запобігати (запобігти) руйнуванню, запобігати (запобігти) розмиванню берега, запобігати (запобігти) небезпеці. Дієслово запобігати у значенні “відвертати, попереджувати” і іменник запобігання у літературній мові керують залежними словами у давальному відмінку
запобігання запобігання розмивання розмиванню, запобігання захворюванням, запобігання неясності, запобігання негативним наслідкам, запобігання відпливу кадрів, запобігання аварійному знеструмленню.
звітувати буду вас вам звітувати, звітуючи йому про… Дієслово звітувати здатне поширюватися двома словоформами: знахідним відмінком з прийменником про (звітувати про (що?) — зміст повідомлення, внутрішній об’єкт) та давальним відмінком (звітувати (кому?) — адресат повідомлення, зовнішній об’єкт).
Це дієслово може вживатись у словосполученні звітувати перед ким: звітував перед своєю групою
всупереч усупереч інтересів інтересам, всупереч доказам, всупереч прогнозам, всупереч домовленості Форми давального відмінка слова вимагають прийменники прислівникового походження всупереч і завдяки*.
*Прийменник завдяки застосовується на позначення причини, що викликає бажаний результат. Але це слово ніколи не використовується, якщо названо негативну причину: завдяки хворобі, завдяки несприятливим умовам. Слід казати: через хворобу, через несприятливі умови.
завдяки завдяки його йому, завдяки реформ реформам, завдяки клопотанння клопотанню, завдяки сумлінній праці
боліти боліла (кому?) йому голова
(рос. болела (у кого?) у него голова)
Однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм
вибачати вибачати (кому?) другові (другу,) вибачте (кому?) мені
(рос. извините (кого?) друга, меня)
віддячити віддячити (кому?) вам
(рос. отблагодарить (кого?) вас)
дякувати дякувати (кому?) учителеві
(рос. благодарить (кого?) учителя)
прощати прощає (кому?) поганим майстрам
(рос. прощать (кого?) плохих мастеров)
НЕ вживається давальний відмінок
навчати навчати (чого?) грамоти
(рос. научить (чему?) грамоте)
Однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм
наслідувати наслідувати (кого?) актора
(рос. подражать (кому?) актеру)
зрадити зрадив (кого?) мене, зрадив (що?) своє слово
(рос. изменил (кому?) мне, изменил (чему?) своєму слову)
згідно згідно (з чим?) з рішенням, згідно з протоколом, згідно з уставом, згідно зі статутом
(рос. согласно (чему?) поверью, согласно планам)

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Підпишіться на 👇
наш канал у Telegram

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях помилки, поставивши у потрібній відмінковій формі деякі слова.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

Сподобався урок? Підтримайте проєкт 💲 💲 💲 та подякуйте авторам за роботу.
Ваша допомога піде на створення нових уроків.

Створити 👇 регулярний платіж на Patreon

Become a Patron!

Пригостити 👇 один раз кавою на buymeacoffee.comКупити авторам кави ☕

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Вживання ВЕЛИКОЇ букви у власних назвах

Буква Ґ, звук [ґ] – вживання, вимова, написання

Наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки
(словник слів з наголосами до ЗНО)

Відмінювання прізвищ
в українській мові
(іменникового та прикметникового типів)

Вживання кличного відмінка
(закінчення власних та загальних назв у кличному відмінку)

Фемінітиви
(іменники на означення осіб жіночої статі)

Написання слів разом, окремо, через дефіс
(відповіді на найпоширеніші питання)

Правопис географічних назв
(складні випадки написання)

Речення з дієприслівниковими зворотами:
типові помилки

Мовні жарти 😉
(першоквітневий випуск)