ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Давальний відмінок вживається:
– для позначення особи, до якої направлена певна дія:
Він дарує квіти своїй сестрі. – Кому він дарує квіти? Чиїй сестрі він дарує квіти?
– для визначення віку:
Цьому студентові(-у) двадцять років. – Кому 20 років? Якому студенту 20 років?
– у безособових реченнях:
Мені тут холодно. – Кому холодно?
– із словами, що виражають необхідність: (не) треба, (не) потрібно, необхідно:
Йому потрібно купити новий одяг. – Кому потрібно купити новий одяг?
– із словами, що означають дозвіл: (не)можна:
Мені можна пити каву. – Кому можна пити каву?
| Називний відмінок | Давальний відмінок | |
|---|---|---|
| ІМЕННИК | ||
| хто? що? | кому? чому? | |
| Ч. р. (він) |
- нульове закінчення (-и)
брат (брати) -о (-и) батько (батьки) -ж, -ч, -ш, -щ, -р (-і) товариш (товариші) -ь (-і) учитель (учителі) -й (-ї) Андрій (Андрії) |
-ові, -у (-ам) братові, брату (братам) -ові, -у (-ам) батькові, батьку (батькам) -еві –у (-ам) товаришеві(у), (товаришам) -еві, -ю (-ям) учителеві, учителю (учителям) -єві, -ю (-ям) Андрієві, Андрію (Андріям) |
| Ж. р. (вона) | -а (-и) г – з – подруга (подруги) к – ц – дочка (дочки) х – с – муха (мухи) -я (-і) Катя (Каті) -ія (-ї) армія (армії) |
-і (-ам) подрузі (подругам) дочці (дочкам) мусі (мухам) -і (-ям) Каті (Катям) -ії (-ям) армії (арміям) |
| С. р. (воно) | -о (-а) місто (міста) -е (-я) місце (місця) |
-у (-ам) місту (містам) -ю (-ям) місцю (місцям) |
| ПРИКМЕТНИК | ||
| який? яке? яка? які? | якому? якій? яким? | |
| Ч. р. (він) |
-ий (-і) хворий (хворі) -ій (-і) літній (літні) |
-ому(-им) хворому (хворим) -ьому(-ім) літньому (літнім) |
| Ж. р. (вона) | -а (-і) хвора (хворі) -я (-і) літня (літні) |
-ій(-им) хворій (хворим) -ій(-ім) літній (літнім) |
| С. р. (воно) | -е (-і) хворе (хворі) -є (-і) давнє (давні) |
-ому(-им) хворому (хворим) -ьому(-ім) давньому (давнім) |
| ЗАЙМЕННИК | ||
Особові |
хто? | кому? |
| я, ти, він, вона, воно; ми, ви, вони |
мені, тобі, йому, вона, йому; нам, вам, їм |
|
Присвійні |
чий? чиє? чия? чиї? | чиєму? чиїй? чиїм? |
| мій (твій), моє (твоє), моя (твоя), мої (твої); його, її; наш (ваш), наше (ваше), наша (ваша), наші (ваші); їхній, їхнє, їхня, їхні; |
моєму (твоєму), моєму (твоєму), моїй (твоїй), моїм (твоїм); його, її; нашому (вашому), нашому (вашому), нашій (вашій), нашим (вашим); їхньому, їхньому, їхній, їхнім. |
|
Питальні |
хто? що? який? яке? яка? які? чий? чиє? чия? чиї? котрий? котре? котра? котрі? |
кому? чому? якому? якому? якій? яким? чиєму? чиєму? чиїй? чиїм? котрому? котрому? котрій? котрим? |
Вказівні |
який? яке? яка? які? | якому? якій? яким? |
| той, те, та, ті; цей, це, ця, ці. |
тому, тому, тій, тим; цьому, цьому, цій, цим. |
|
Слід звернути увагу на іменники чоловічого роду ІІ відміни, які у давальному відмінку однини можуть мати закінчення -у, -ю, і паралельні до них -ові, -еві, -єві: Василю, Василеві, Борису, Борисові, Андрію, Андрієві.
Щоб уникнути одноманітних форм, коли поряд пишуться два іменники чоловічого роду (наприклад, у “шапках” заяв, доповідних і пояснювальних записок, в розписках, дорученнях), слід чергувати форми з різними закінченнями. Як правило, коли кілька іменників поспіль стоять в давальному чи місцевому відмінку однини, то перший іменник отримує -ові, а решта -у: Директорові Гнатюку Роману Григоровичу.
Можна написати й “Директору Гнатюку Р. Г.”, але тоді ми нехтуємо милозвучністю, яка є одним із важливих чинників у нашій мові. Також через милозвучність два слова поспіль із закінченням -ові, -еві, -єві не вживаються.
Всі іменники, які можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві, можна вживати і з закінченням -у, -ю, та є певні іменники, щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотворення слова, які вживаються лише із -у, -ю. Це іменники чоловічого роду на -ів, -їв, -ов, -ея, -єв, -ин, -ін, -їн: о́стрів — о́строву, рів — ро́ву;
Ки́їв — Ки́єву, Колгу́єв — Колгу́єву, Лебеди́н — Лебедину́, Львів — Льво́ву, Ха́рків — Ха́ркову;
Арсеньєв — Арсеньєву, Іванов — Іванову, Ма́монтов — Ма́монтову, Пу́шкін — Пу́шкіну.
Хоча в прізвищах на -ин, -ін, -їн допускається й -ові, -еві, -єві: Волоши́нові, Ільїно́ві, Пу́шкінові.
Коли ж іменник лише один, то можна вживати будь-яке з цих двох закінчень, на ваш вибір. У діловому стилі при скеруванні документа переважає закінчення -ові (-еві): директорові, інженерові та ін. (хоч можлива і форма директору, інженеру). У випадках виникнення двозначності, слід писати -ові, -еві, -єві, а не -у, -ю. Справа в тому, що іменники – назви збірні, абстрактні, узагальнюючі – мають однакові закінчення в родовому, давальному й кличному відмінках, наприклад, словосполучення “допомога заводу” можна зрозуміти і як допомога комусь нашого заводу (родовий відмінок) і як допомога нашому заводу (давальний відмінок). Порівняйте вирази: “Не буду я, сину, коритися” (Панас Мирний) і “Не буду я сину коритися” — в останньому реченні, звичайно, треба вжити синові. Тому для розрізнення родового, кличного й давального відмінків у тексті документа для давального відмінка закінчення -ові, -еві, -єві стає обов'язковим.
Деякі іменники середнього роду, що належать до IV-ої відміни, можуть мати паралельні форми давального однини: ви́мені/ви́м'ю, імені/ім'ю́, пле́мені/пле́м'ю, сі́мені/сі́м'ю, ті́мені/ті́м'ю, причому в сучасній мові варіанти “вим'ю” і “тім'ю” є вживанішими.
Для того, щоб висловити будь-яку думку, необхідно правильно з'єднати слова в речення. Часто у словосполученні головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми. Такий спосіб зв'язку називають керуванням.
| Слово | Приклад | Коментар |
|---|---|---|
| Вживається давальний відмінок (кому? чому?) | ||
| властивий | Близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків: властивий/притаманний (кому?) – характерний (для кого?) для української мови; дорівнювати (чому?) трьом - рівнятися (на що?) на європейські стандарти. | |
| притаманний | |
|
| дорівнювати | два та один |
|
| запобігати | запобігати (запобігти) |
Дієслово запобігати у значенні “відвертати, попереджувати” і іменник запобігання у літературній мові керують залежними словами у давальному відмінку |
| запобігання | запобігання |
|
| звітувати | буду |
Дієслово звітувати здатне поширюватися двома словоформами: знахідним відмінком з прийменником про (звітувати про (що?) — зміст повідомлення, внутрішній об’єкт) та давальним відмінком (звітувати (кому?) — адресат повідомлення, зовнішній об’єкт). Це дієслово може вживатись у словосполученні звітувати перед ким: звітував перед своєю групою |
| всупереч | усупереч |
Форми давального відмінка слова вимагають прийменники прислівникового походження всупереч і завдяки*. *Прийменник завдяки застосовується на позначення причини, що викликає бажаний результат. Але це слово ніколи не використовується, якщо названо негативну причину: |
| завдяки | завдяки |
|
| боліти | боліла (кому?) йому голова (рос. болела (у кого?) у него голова) |
Однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм |
| вибачати | вибачати (кому?) другові (другу,) вибачте (кому?) мені (рос. извините (кого?) друга, меня) |
|
| віддячити | віддячити (кому?) вам (рос. отблагодарить (кого?) вас) |
|
| дякувати | дякувати (кому?) учителеві (рос. благодарить (кого?) учителя) |
|
| прощати | прощає (кому?) поганим майстрам (рос. прощать (кого?) плохих мастеров) |
|
| НЕ вживається давальний відмінок | ||
| навчати | навчати (чого?) грамоти (рос. научить (чему?) грамоте) |
Однакове за значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм |
| наслідувати | наслідувати (кого?) актора (рос. подражать (кому?) актеру) |
|
| зрадити | зрадив (кого?) мене, зрадив (що?) своє слово (рос. изменил (кому?) мне, изменил (чему?) своєму слову) |
|
| згідно | згідно (з чим?) з рішенням, згідно з протоколом, згідно з уставом, згідно зі статутом (рос. согласно (чему?) поверью, согласно планам) |
|
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю. Прізвища, що мають суфікси -ов, -ев, -єв, -ів, -їв, у давальному відмінку однини закінчуються тільки на -у: Петров — Петрову, Щоголев — Щоголеву, Андрухів — Андрухову.
Буває, що прислівник згідно помилково сполучають з давальним або родовим відмінком: згідно повір’ю, згідно планів, згідно рішення, згідно протоколу. Ці утворення – наслідок впливу граматичної системи російської мови: согласно поверью, согласно планам. Треба: згідно з рішенням, згідно з протоколом.
Прикметники властивий і характерний — синоніми. Оскільки ці слова семантично близькі, то часто плутають керування відмінками, і тому виникають неправильні конструкції: характерний багатьом творам, властивий для трудового колективу.
Однак, якщо перший вимагає після себе давального відмінка (“В кімнаті затишок, ошатність, властиві жіночій оселі” — Іван Кочерга), то характерний — родового з прийменником для: “В його, Івановій, грі завжди є елемент ризику польоту, характерного для творчих натур” (Володимир Дрозд).
Рівнятися – триматися одної лінії в ряді, шерензі (“Рівнятися на правофлангового!” – військова команда), а дорівнювати – бути рівнозначним (“Дія дорівнює протидії” – фізичне явище).
Дієслово дякувати у сучасній українській літературній мові вживається тільки з давальним відмінком – дякувати (кому? чому?). “Хазяїн... став дякувати Трохимові, що він такий вірний” (Григорій Квітка-Основ’яненко).
Побудовані за російським зразком звороти дякую вас, дякую тебе тощо, якими користується дехто з мовців, з погляду літературної норми помилкові.
В українській мові зраджують кого або що – вживається знахідний відмінок, а не давальний: “Зрадив (кого?) дівчину кохану ” (Степан Руданський); “Та доля лихая зрадила хутко (кого?) його ” (Леся Українка); “Зрадив він (що?) народну справу ” (Панько Куліш); “Князі й бояри... зраджують (що?) край свій” (Іван Франко).
Прийменники завдяки, всупереч вимагають давального відмінка: завдяки праці, завдяки виконанню планів; всупереч прогнозам.
Форма “вибачте (кого?) мене” є калькою з російської мови “извините меня”. Правильна форма даного слововживання в українській мові - це “вибачте (кому?) мені, йому”.
Всі вправи
(На головну сторінку)
Вживання ВЕЛИКОЇ букви у власних назвах
Буква Ґ, звук [ґ] – вживання, вимова, написання
Наголос. Принципи наголошування, проблемні випадки
(словник слів з наголосами до ЗНО)
Відмінювання прізвищ
в українській мові
(іменникового та прикметникового типів)
Вживання кличного відмінка
(закінчення власних та загальних назв у кличному відмінку)
Фемінітиви
(іменники на означення осіб жіночої статі)
Написання слів разом, окремо, через дефіс
(відповіді на найпоширеніші питання)
Правопис географічних назв
(складні випадки написання)
Речення з дієприслівниковими зворотами:
типові помилки
Мовні жарти 😉
(першоквітневий випуск)
Сподобався урок? Підтримайте проєкт 💲 💲 💲 та подякуйте авторам за роботу.
Ваша допомога піде на створення нових уроків.
Створити 👇 регулярний платіж на Patreon
Become a Patron!Пригостити 👇 один раз кавою на buymeacoffee.comКупити авторам кави ☕