Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Вживання кличного відмінка

Оскільки в мовленні доводиться часто звертатися до осіб, то в українській мові при звертанні слід послуговуватися кличним відмінком. Назву “кличний відмінок” вперше вжито у Правописі 1990 року, у попередніх правописах це поняття називали клична форма. У діловому та науковому стилях кличний відмінок властивий тільки іменникам чоловічого і жіночого роду в однині. Іменники середнього роду й іменники всіх родів у множині цієї форми не мають (виняток – панове).

Не мають також кличної форми займенники та прикметники. При потребі у звертанні використовується називний відмінок однини чи множини: Кохано Кохана! Підійди, будь ласка. Мило Мила, ходімо. Дорогі, дякую. Якщо звертання складається з двох слів, то прикметники та займенники у його складі також мають форму називного відмінка: шановний пане, зіронько моя.

Як і всі відмінки, кличний відмінок утворюється за допомогою відповідних закінчень. Закінчення кличного відмінка здебільшого залежить від часу активного побутування, від відміни (I, II, III, IV), групи (тверда, м’яка, мішана), будови та наголосу іменника. Типові та поширені приклади вживання кличного відмінка подано нижче в таблиці. Та попри це пам’ятайте, що для нього характерна варіативність та несистемність форм – перевіряйте написання закінчень іменників у кличному відмінку за орфографічним словником.

Таблиця форм кличного відмінка
Іменник в називному відмінку Іменник в кличному відмінку
Закін-
чення
Приклади
Іменники I відміни
(іменники чоловічого і жіночого роду, які мають закінчення -а, -я)
тверда група (основа на твердий)
Власні та загальні назви чоловічого та жіночого роду, а також усі жіночі імена по батькові Василино, Дарино, Лоліто, Ярино, Світлано, Миколо, Одарко, Інно, Ірино, Вероніко, Микито, Варваро, Луко, Мар’яно, Тетяно, Олександро, Катерино, Валентино, Людмило, Христино, Олено, Галино, Таміло, Кароліно, Саво, Хомо, Яремо;
Іванівно, Олегівно, Андріївно;
Україно, вербо, калино, сестро, мамо, зірко, сило, повитухо, мальво, бандуро, школо, свахо, дружино, мово, голубко, спортсменко, активістко, швачко, велосипедистко, машиністко, вчителько, батьківщино, весно, блондинко, сербко, старосто, співачко, журналістко, лисичко.
м'яка група (основа на м’який або пом’якшений)
Власні і загальні назви жіночого і чоловічого роду на -я, що пом’якшує попередній приголосний Катре, Ілле*, Зоре;
письменнице, праце, воле, робітнице, богине, жрице, земле, пісне, гривне, правице, лисице, балетнице, нене.

Деякі словники рекомендують форму Іллє, але це суперечить чинному правопису.
Власні і загальні назви на -я, що виступає після голосного та апострофа Соломіє, Меланіє, Ксеніє, Лідіє, Софіє, Юліє (від Юлія), Єфиміє, Агафіє, Віринеє, Лілеє, Мироніє, Зоє, Маріє, Агніє, Анастасіє, Лідіє, Наталіє, Феофаніє;
мріє, поезіє, надіє, сім’є.
Пестливі особові імена жіночого і чоловічого роду і загальні назви жіночого роду із значенням пестливості на -я, що пом’якшує попередній приголосний Вітю, Олюсю, Галю, Марусю, Галюсю, Лідусю, Лінусю, Ваню, Натусю, Костю, Валюсю, Ганнусю, Катрусю, Таню, Наталю, Лілю, Христю, Маню, Полю, Костю, Федю, Орисю, Ле́сю (від Леся і Лесь);
бабусю, доню, матусю, тітусю, манюню.
мішана група (основа на ж, ч, ш, щ)
Іменники жіночого роду на -а, перед яким виступає шиплячий груше, листоноше, каше, мише, круче, душе, площе.
Іменники II відміни
(іменники чоловічого роду, які НЕ мають закінчення -а, -я, та деякі іменники середнього роду)
тверда група (закінчення або нульове)
Більшість безсуфіксних іменників (для цього типу відмінювання також характерне чергування г, к, х – ж, ч, ш) Альберте, Августе, Антоне, Несторе, Артеме, Євгене, Максиме, Романе, Трохиме, Ярославе, Степане, Богдане, Даниле, Олександре, Назаре, Станіславе, Мар’яне, Адаме, Володимире, Іване, Мироне, Аврааме, Давиде, Гавриле, Йосифе;
Боже, Києве, Львове, голубе, орле, пане, програмісте, бармене, диригенте, лейтенанте, генерале, солдате, студенте, президенте, дубе, козаче, юначе, радисте, аматоре, тренере, командире, інженере, режисере, бухгалтере, голкіпере, соколе, чумаче, агрономе, адвокате, акторе, дипломате, клоуне, професоре, доценте, архітекторе, бухгалтере, ювеліре, операторе.
Іменники з суфіксом на -к-, зокрема -ик, -ок, -ко Романчику, Назарчику, Богданчику, Степанчику;
керівнику, пакувальнику, замовнику, полковнику, півнику, хлопчику, песику, слонику, баранчику, соловейку, кораблику, котику, солдатику, зайчику, розподільнику, посівальнику, будівельнику, грибнику, монтажнику, грабіжнику, винахіднику, мандрівнику, чарівнику.

Але парубок – парубче
Особові імена чоловічого роду на г, ґ, к, х Аристарху, Єлимаху, Генріху, Олегу*, Людвігу, Фрідріху, Рюрику.
*Іменник Олег має дві форми: Олегу і Олеже. Перший варіант є пізнішим, утвореним за аналогією до сину, батьку, діду, другий – давня, архаїчна форма.
Іншомовні іменники на г, ґ, к, х маркетологу, філологу, хірургу, олігарху.
Деякі іменники чоловічого роду, переважно односкладові сину, діду, тату, дядьку.
м'яка група (основа на м’який або пом’якшений)
Загальні назви та особові імена чоловічого роду з м’яким кінцевим приголосним основи (зокрема і ) Андрію*, Грицю, Геннадію, Юрію*, Івасю, Віталію, Олексію, Юлію (від Юлій), Овідію, Матвію, Алфею, Василю, Ігорю*, Цезарю;
короваю, розмаю, водограю, гаю, краю, палію, солов’ю, добродію, водію;
пролетарю, царю, косарю, секретарю, лікарю, кобзарю, янтарю, букварю, писарю, календарю, токарю, вівчарю, пекарю, бунтарю, друкарю, шахтарю;
татусю, дідуню, дідусю, красеню, легеню;
вчителю, водію, виконавцю, охоронцю, покупцю, продавцю, іноземцю,спасителю, вихователю, скрипалю, ясеню, учню, дурню, бороданю, вуханю, здорованю, видавцю, купцю, американцю, бранцю, вигнанцю, виборцю, гонцю, горцю, державцю, єдиноборцю, єдиновірцю, ревнивцю, самцю, стрибунцю, знавцю, очевидцю, самовладцю, кавказцю, каїрцю, вдівцю, мудрецю.

*Утворення на зразок Андріє, Юріє, Ігоре суперечать цьому правилу, тому вони помилкові.
Деякі іменники, що закінчуються на -ець (з характерним чергуванням) женче* (від жнець), кравче* (від кравець), шевче* (від швець), хлопче, молодче, ченче.
*Але як прізвища – Жнецю, Кравцю, Швецю.
Для іменників середнього роду на кличний відмінок тотожний називному поле, море, сонце, серце, віконце.
мішана група (основа на ж, ч, ш, щ)
Власні назви з основою на шиплячий та загальні назви з основою на -ж, Тимóше, Дóроше, Лукáше, Довбуше;
столяре, маляре, дояре, каменяре, гусляре, тесляре, вугляре, газетяре, пісняре, скляре, стороже.
Іменники з основою на шиплячий, крім -ж, -р викладачу, одержувачу, виконувачу, слухачу, керманичу, глядачу, відбивачу, копачу, погоничу, читачу, товаришу.
Усі імена по батькові для чоловіків Максимовичу, Петровичу, Семеновичу.
Іменники III відміни
(іменники жіночого роду, які НЕ мають закінчення -а, -я)
Іменники жіночого роду з нульовим закінченням Любове (жіноче ім’я), Есфіре, Нінеле;
любо́ве, ві́сте, но́че, ра́досте, сме́рте.
Іменник мати мати (мамо від мама – I відміна).
Іменники IV відміни
(іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ен-, -ат-, -ят-)
Кличний відмінок однини збігається з називним та знахідним відмінками. галчен́я, гус́я, дит́я, ім'́я, козен́я, пл́ем'я.
коліщ́а, курч́а, лош́а.

Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Буква Ґ, звук [ґ] – вживання, вимова, написання

Вживання давального відмінка
(вибір закінчення , -ю,/ -ові, -еві, -єві,
складні випадки керування)