Способи і часи дієслова. Особа.

Розрізняємо три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.

У дійсному способі дієслово називає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися: вчив, вивчив, вчу, буду вчити, вивчу.
В умовному способі дієслово називає бажану дію або таку, що може відбутися за певних умов: вивчив би, зробив би.
У наказовому способі дієслово виражає наказ, побажання, пораду: вивчи, зробіть.

У дійсному способі розрізняємо чотири часи дієслова: давноминулий (зібрався був, почали були), минулий (зібрався, почали), теперішній (збирається, починають), майбутній (збереться, почнуть).

Давноминулий час означає дію, яка відбувалася чи відбулася перед якоюсь іншою минулою дією: Віл щось почав був говорить, та судді річ його спочатку перебили. (Л.Глібов.)

Минулий час означає дію, яка відбувалася чи відбулася до моменту повідомлення про неї: Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? (Леся Українка.)

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент повідомлення про неї: Не знаю і сам я, за що так люблю безщасную тую Вкраїну мою? (П.Тичина.)

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься чи відбудеться після моменту повідомлення про неї: Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово. (Т.Шевченко.)

В умовному й наказовому способах час не визначається.

У теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі розрізняємо три особи в однині й множині:
а) першу — дієслово поєднується із займенниками я, ми: кажу, кажемо, кажімо; думаю, думаємо, думаймо;
б) другу — дієслово поєднується із займенниками ти, ви: кажеш, кажете, кажи, кажіть; думаєш, думаєте, думай, думайте;
в) третю — дієслово поєднується із займенниками він, вона, воно, вони: каже, кажуть, хай каже, хай кажуть; думає, думають, хай думає, хай думають.

У минулому часі й умовному способі особи не визначаються.