Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Написання слів разом, окремо, через дефіс
(відповіді на найпоширеніші питання)

Складних слів та в українській мові багато, тому складно запам’ятати, як вони правильно пишуться. Наприклад, прислівники пишуться по-різному: окремо, разом, через дефіс. Більшість із них утворилися за допомогою злиття слів, які раніше мали окремі лексичні значення. Складність полягає в тому, що ця частина мови продовжує поповнюватися новими словами. Те, що колись було окремими словами, стало частиною цілих слів. Цей процес можна простежити на прикладі словосполучення до́брий день, яке існує також у формі добри́день.

Тому, із суто лінгвістичної точки зору, можна припустити, що з часом словосполучення на жаль, по батькові, до речі втратять первісну форму, стануть прислівниками і почнуть писатися разом. Але поки що цього ще не відбулося.

Написання деяких слів разом, окремо та через дефіс

Будь ласка / будь-ласка

- усталене словосполучення, утворене за допомогою дієслова будь (бути) та слова ласка (ласкавий). Пишеться окремо та виділяється з обох боків комами:
Зачиняйте, будь ласка, двері!

Увага! Неозначені займенники та прислівники хто-небудь, будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який; будь-де, будь-коли, будь-куди пишуться через дефіс.
Але: будь у кого, будь на чому, казна з ким, хтозна при кому, бозна в кого пишуться окремо, бо між часткою і займенником ужито прийменник.

На добраніч / надобраніч

– вигук, побажання приємного сну, доброго відпочинку.

Прислівникові сполучення, що утворюються за допомогою прийменника і незмінного слова в значенні іменника, який зберігає своє лексичне і граматичне значення, пишемо окремо: на добраніч, на ура, від сьогодні, до завтра (на завтра, на потім).

Але складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником, пишуться разом: віднині, відтепер, донині, забагато, задовго, занадто, набагато, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі.

По батькові / по-батькові

– незмінювана словникова одиниця.

Прийменник по пишемо окремо від форми місцевого відмінка іменника батько: по батькові.
Утворюймо імена по батькові правильно;
Мене по батькові Юрійович.

Але через дефіс пишуться прислівники із прийменником по у поєднанні із:
- прикметником або займенником, що мають суфікси -ому або -ки: по-батьківському/ки, по-українському/ки, по-справедливому, по-моєму, по-вашому, по-нашому, а також по-латині.
- порядковим числівником: по-перше, по-друге, по-третє.

Пишемо окремо прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

На добраніч, пишеться окремо
По батькові, пишеться окремо

До речі, до побачення / доречі, допобачення

Якщо прислівникову сполуку утворено за допомогою прийменника й іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, то вони пишуться окремо: до побачення, до речі, до ладу, до лиха, до лиця, до пори, до пуття,до решти, до смаку, до смерті, до снаги.

У реченні словосполучення до речі виконує функцію вставної конструкції, тому його виділяють комами, наприклад:
Я, до речі, грамотна людина. (Увага! Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речення й комами не виділяються: Ці слова сказано до речі.)

На жаль / нажаль

- прислівникова сполука, що складаються з прийменника по та іменника жаль, в якій іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, тому їх пишемо окремо. Між прийменником і керованим ним іменником можливе означення, наприклад: на превеликий (мій, ваш) жаль.

Крім того, на жаль — це вставне слово, яке виражає емоційну оцінку повідомлюваного, тому на письмі виділяємо його з обох боків комами:
Ми, на жаль, не можемо прийти.

Але! Нажаль — форма другої особи однини наказового способу дієслова нажалити: нажаль [когось] кропивою. 😏

Недовго / не довго

Заперечна частки не, залежно від контексту, з прислівниками може писатися і разом, і окремо. Тому звертаємо увагу на контекст.

Пишемо разом, якщо до прислівника можемо дібрати синонім без заперечення:
Ну, та недовго (зовсім мало) йому лишилося топтати ряст (М. Стельмах).
Недовго (мало, трохи) цілився, та добре попав (Нар. творчість).

Пишемо окремо, якщо в реченні є протиставлення, заперечення:
Не довго жив я в світі ще (Іван Франко).
Дід, одначе, не довго думав… (М. Гоголь).

Отже, якщо в реченні стверджувальна модальність (є синонім до слова без не), то частку не пишемо разом. В інших випадках звертаємо увагу на контекст, але випадків окремого написання більше:
Недовго думаючи, зібралися слони і рушили в дорогу. Ішли вони не довго й не коротко, а п’ять днів і п’ять ночей… (І. Франко).

Небагато / не багато

Пишеться разом не з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо в сполученні із цим префіксом вони набувають нового, протилежного значення: неспеціаліст, небилиця, недруг; непрямий, непоширений, невеликий; неголосно, немало, небагато. Такі іменники, прикметники, прислівники можна замінити іншими, близькими за значенням словами (синонімами) без не: небагато — мало, неволя — рабство, недоля — лихо, невеселий — смутний, недовгий — короткий.
Я так мало, небагато Благав у бога (Т. Шевченко).

Якщо частка не вживається для заперечення наявності предмета, дії, ознаки тощо, то вона пишеться окремо. Найчастіше це заперечення підсилюється протиставленням із сполучником а: не багато, а мало, не щастя, а горе; не швидко, а повільно. У реченні протиставлення може бути відсутнє, але його можна домислити.
Краще прийняти кілька конкретних, а не багато детальних правил.

Немає / не має

Слід розрізняти присудкове слово немає (нема), та дієслово мати в третій особі однини теперішнього часу: він (вона, воно) не має.

Пишемо разом, коли це присудкове слово. Підказка: його можна замінити словом нема і від цього фраза не стає абсурдною:
Немає (нема) чим писати. Нема писати де (Ліна Костенко).
На ньому лиця немає (нема).
В офіційному мовленні частіше використовують слово немає.

Пишемо окремо, коли це частка не з дієсловом має:
Життя не має ціни, а воля дорожча за життя (Нар. творчість).
Це не має значення.

В міру, до вподоби й ін.

Серед прислівників, утворених від іменників, виділяються прислівникові сполучення, у яких їхні частини пишемо окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення. Нерідко між їхніми складовими частинами можна вставити означення.
Сюди належать: без [мого] відома, без ладу, без пуття, без угаву, без упину, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до вподоби, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті, нарешті), на відмінно, на диво, на зло, на льоту, на самоті, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по правді, по суті, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника на ніщо (але нінащо).

В цілому / вцілому

Окремо пишуться сполучення прийменника в з прикметником: в основному, в цілому, в середньому.

Все одно, все рівно, водночас / все-одно, все-рівно, в одночас, в одно час

У прислівникових сполученнях все одно, все рівно, у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч сполучник тимчасом як) всі частини пишуться окремо.

Але прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом: в різні боки — врізнобіч, обома руками — обіруч, на швидку руку — нашвидкуруч, на самий перед — насамперед, має бути — мабуть, не сам хотів — несамохіть, мимо ходити — мимохідь, в один час — водночас; натщесерце, споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз.

Через дефіс пишуться частки бо, но, от, то, таки, коли вони виділяють значення окремого слова: іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, все-таки (але все ж таки), дістав-таки, так-таки.

← попередній урок

Зміст

наступний урок →

Перепишіть слова, що виділені кольором, знімаючи риски.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Вживання ВЕЛИКОЇ букви
у власних назвах

Буква Ґ, звук [ґ] – вживання, вимова, написання

На́голос. При́нципи наголо́шування, пробле́мні ви́падки
(словник слів з наголосами до ЗНО-2020)

Відмінювання прізвищ
в українській мові
(іменникового та прикметникового типів)

Вживання давального відмінка
(вибір закінчення , -ю,/ -ові, -еві, -єві,
складні випадки керування)

Вживання кличного відмінка
(закінчення власних та загальних назв у кличному відмінку)

Фемінітиви
(іменники на означення осіб жіночої статі)

Мовні жарти 😉
(першоквітневий випуск)