Дієвідміни. Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах.

Дієслова в теперішньому часі (що роблю? що робиш? і т.д.) і в простому майбутньому (що зроблю? що зробиш? і т.д.) (див. Система дієслівних форм) змінюються однаково.

За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві дієвідміни і залежно від дієвідміни мають такі буквені закінчення (див. також Особа дієслова):

Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини: несемо, бо несуть (І дієвідміна); сидимо, бо сидять (II дієвідміна), але можна це так само робити за 3-ю особою однини.

Схема (алгоритм) визначення дієвідміни.

До першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють): пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають.

До другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, в закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.

Дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, що написати в закінченні: букву е чи и, є чи ї; закінчення -уть чи -ать, -ють чи -ять, — досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова.

Наприклад, чуємо [диши^емо] і вагаємося, яку букву писати в закінченні: е чи и. Змінюємо дієслово: [дише] (3-а особа однини) — виразно чується закінчення -е; отже, й у попередній формі треба написати е: дишемо. Так само чуємо [сиде^ите], а пишемо сидите, бо в закінченні форми [сидитˊ] чітко звучить и, не е.

У дієсловах на -ся у кінці 2-ї особи однини (що робиш?) вимовляємо [сˊсˊа], але пишемо за морфологічним принципом -шся: [мнесˊсˊа] — мнешся, [рвесˊсˊа] — рвешся, [вчисˊсˊа] — вчишся (бо мнеш, рвеш, вчиш).

Так само в кінці 3-ї особи однини і множини (що робить? що роблять?) чується [цˊцˊа], а пишеться -ться: [мнецˊцˊа] — мнеться, [мнуцˊцˊа] — мнуться; [вчицˊцˊа] — вчиться, [вчацˊцˊа] — вчаться (бо мнуть, вчить, вчать).

У 1-й особі множини (що робимо?) в кінці виступає о: вчимо, говоримо, промовляємо. Форми без кінцевого о (ведем, ходим) допускаються лише в поезії та в розмовному стилі.

Дієслова дати, їсти, відповісти (і всі на -повісти) в 1-й особі однини мають форму дам, їм, відповім, а в другій — даси, їси, відповіси (без кінцевого ш).