← попередній урок
Зміст
наступний урок →
В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед-, пред-, пре-, серед-, з и — ви-, при- та іншомовний анти-. У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя).
У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає. Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково.
Префікс прі- вживається тільки у трьох словах: прізвище, прізвисько, прірва.
Ненаголошені е та и в префіксах | |
---|---|
Пишемо пре- | Пишемо при- |
Префікс пре- пишемо в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом “дуже”: премудрий (дуже мудрий), препоганий (дуже поганий), прекрасний (дуже красний, тобто гарний), прекрасно (від прекрасний), премудрість (від премудрий). Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, преподобний, престол і похідних. |
В інших випадках пишемо префікс при-: природа, прикраса, признатися, примудритися, прив’ялий, пристаркуватий, привільний. В дієсловах і похідних від них словах префікс при- означає наближення, приєднання до чогось, неповноту дії чи ознаки: приїхати, присісти; прибуття, приклеєний. У прикметниках та іменниках префікс при- означає знаходження біля чогось: прикордонний, пригірок. |
Треба мати на увазі, що пре- виступає також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється (частина пре- тут означає переважно передування): президент (той, що сидить попереду), президія, прелюдія, преамбула, превентивний, прем’єра, препарат, прерогатива, пресвітер, престиж, претендент, претензія, префект, преферанс, прецедент. |
Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: глибина́ — глиби́ни, ро́димка — роди́мий.
Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець — пальця, хлопець — хлопця, промовець — промовця, велетень — велетня, липень — липня (виняток: красень — красеня і красня).
Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо:
передплатник, льотчик, бо робітни́к, будівни́к;
в’язальниця, вишивальниця, бо робітни́ця, вагівни́ця;
громадя́нин, кия́нин, львів’я́нин, бо селяни́н, міщани́н;
довірливий, наполегливий, розсудливий, бо мовчазли́вий, кмітли́вий;
напористий, промовистий, розкотистий, бо голоси́стий, барви́стий;
ема́левий, сла́нцевий, си́тцевий, бо криштале́вий, квітне́вий.
Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах.
Ненаголошені е та и в суфіксах | |
---|---|
Пишемо и в суфіксах | Пишемо е в суфіксах |
У суфіксах іменників -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е),-иськ(о) завжди пишемо и: братик, ударник, ударниця, родич, Петрович, житнище, житнисько. При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик — кошичок, рушник — рушничок, палиця — паличка, терлиця — терличка. |
Виняток становить лише слова далеч (бо дале́кий). |
У словах із зменшено-пестливим значенням вживаються суфікси -ечк-, -еньк, -есеньк-, у яких завжди пишемо е (цей звук може з’являтися й випадати): стрічка — стрічечка, донька́ — донечка, віконце — віконечко, рука — рученька, лице — личенько, білявий — білявенький, більший — більшенький, рідний — ріднесенький. | |
Пишеться буква и у суфіксі -ин(а): а) в іменниках жіночого роду: долина, далина, довжина, мілина, чужина, ярина́ , городина, бувальщина, козаччина. б) в іменниках чоловічого роду типу харків’янин, росіянин, татарин (у множині суфікс -ин- у них випадає: харків’яни, росіяни, татари). в) у присвійних прикметниках: сестра — сестрин, баба — бабин, свекруха — свекрушин, невістка — невістчин. |
В усіх інших випадках вживаються суфікси –ен-, -ен(я), -енн(я), у яких пишемо букву е, а саме: а) суфікс -ен- у дієприкметниках: утворений, зачинений, вражений, нагромаджений, залишений; б) суфікс -ен(я) в іменниках середнього роду IV відміни: зайченя, кошеня, цуценя, пташеня, рученята; в) суфікс -енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: звернення, мислення, оголошення, попередження; г) суфікс -ен- в іменниках імена, племена, письмена. |
Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду -ив(о) (вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці): мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво. | Виняток становлять слова зарево, марево, мрево та рідковживані поетизми маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс –ев(о). |
Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, товстелезний; п’ятеро, шестеро; вчитель, вихователь. |
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Виступає фонема е і пишеться е в іншомовних префіксах пре-: преамбула, превалювати, превентивний, презентація, президент, президія, прем 'єра, препарат, прерогатива, престиж, претендент, претензія, префект, прецедент.
Потрібно розрізняти префікси:
пре- з фонемою е і буквою е, який має значення «дуже»: премудрий (дуже мудрий), предобрий (дуже добрий), препогано (дуже погано); а також у словах: презирство, презирливий, престол, преподобний, преосвященний;
при- з фонемою и і буквою и, який вживається в усіх інших значеннях: привертати, привласнювати, прискорити, призначити, привокзальний, пристаркуватий, прибуток, пристосування, причал.
У суфiксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е),-иськ(о) пишеться и: щоденник, палиця, становище, дiвчисько;
У суфiксах -ив пишеться и: вариво. Винятки: зарево, марево;
Суфікси зменшено-пестливих слів -ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): во́гничок, ко́шичок. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): верше́чок, міше́чок, ді́жечка, копі́єчка, Марі́єчка, яє́чко.
У дієприкметниках, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфікса -ен(ий), пишеться е: зачинений, вражений, незлі́чений, неоці́нений, нескі́нчений.
Пишеться и в суфіксі -ин у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (крім й): баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин.
Суфікси -ечк-, -еньк, -есеньк- вживаються для творення пестливих слів: рі́чечка; віко́нечко, білявенький, білесенький.
Буква и пишеться в іменниках у суфіксі -ич,: рушничок, терличка, паличка;
Виняток: слово далеч (бо далекий).
Суфікс -ен пишеться у дієприкметниках: зачинений, утворений, вражений.
Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться в іменниках жіночого роду: бувальщина, долина, далина, мілина.
Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вихователь.