ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв.
У написанні і та и треба чітко розрізняти українські і іншомовні слова, бо ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. І в самих іншомовних словах їх треба писати інакше в загальних назвах, інакше у власних географічних назвах і ще інакше у власних особових назвах.
| Пишемо і | Пишемо и |
|---|---|
| Правопис і та и в незапозичених словах (загальні правила) | |
| Пишемо і, якщо [і] чергується з [о] або [e] (див. Чергування і з іншими голосними): вечір — вечора, прірва — проривати, шість — шести, камінь — каменя, гірський — гора, кіт — кота, але: кущик — кущика, кит — кита, хибний — хиба (чергування нема). |
Треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и] (див. Чергування е з и). Увага! В деяких іменниках, утворених від цих коренів, з’являється все-таки [і], наприклад: дерти — роздирати, але дірка, діра; підперти — підпирати, але підпірка, бо підпора; терти — затирати, але затірка, бо затерта. |
| Якщо сумнівний звук не чергується з [о] або [е], то орієнтуємося на вимову слова: | |
| Приголосні перед [і] вимовляються м’яко або пом’якшено: літо [лˊіто], ріка [рˊіка], вітер [в’ітер], чітко [ч’ітко]. | Приголосні перед [и] вимовляються твердо: лист, дитина, читати, широкий, щиголь. |
| Пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах гриміти, дрижати, тривога, крихітний та ін. (див. Правопис ненаголошених е та и (загальні правила)). | |
| В абсолютному кінці слова після шиплячих ш, ч, ж, дж (“ще їжджу”) звичайно пишемо і: гроші, свічі, площі, межі, дріжджі, двічі, уночі. | але пишемо и: 1) у дієслівних формах (у наказовому способі і в дієприслівниках): пиши, мовчи, кажи, не свищи, пишучи, написавши; 2) у прислівниках на зразок: по-вовчи, по-ведмежи. |
| В абсолютному кінці слова після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) пишемо і: 1) в називному-знахідному відмінках множини в прикметниках і займенниках (відповідають на питання які?): довгі, тонкі, сухі, такі, всякі; 2) в незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі. |
В абсолютному кінці слова після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) звичайно пишемо и: дороги, руки, шляхи, дзиґи, навкруги, тільки, трохи, залюбки. |
| Уживання і та и на початку слова (згідно з правилами правопису 2019 року) |
|
| На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (‘вимовляти і замість и’), іко́на, іменува́ти, ім’я́ , інди́к, і́ноді, іржа́ , існува́ти, і́стина, іти́. | И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (‘вимовляти и замість і’) та похідного від нього іменника и́кання. |
| И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: ийбе́н — народне ополчення в середньовічній Кореї; ир — загальна назва пісні в деяких тюркомовних народів; Ич-оба́ — скіфський курган поблизу Керчі; Кім Чен Ин — особова назва. |
|
| Деякі слова мають варіанти з голосними і та и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (‘дуже жорстока людина’), але: цар Ірод). | |
| Правопис і та и в основах іншомовних слів | |
| У більшості випадків пишеться і, а саме: а) на початку слова: історія, інерція; б) у кінці незмінних слів: таксі, мерсі, попурі; в) перед голосними та й: клієнт, радіо, чемпіон; г) після букв, що не входять до "дев’ятки": вітамін, кіно; ґ) у кінці слів перед я: конфесія, теорія, аудієнція, алергія. |
В основах іншомовних загальних назв після дев’яти букв (“правило дев’ятки”) д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (”де ти з’їси цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: директор, інститут, позиція, таксист, цирк, чинара, шифер, режим, коридор. Як виняток буква и пишеться після інших букв: а) у давно запозичених словах: бинт, вимпел, графин, кипарис, кит, литаври, мигдаль, миля, скипидар, спирт, шпиталь, диякон, єпископ, християнин; б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет, кишлак, кишмиш, ярлик. |
| Букву і пишемо у власних назвах перед буквами на позначення приголосних, крім шиплячих: Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Арістотель, Фрідріх, Зільберт, Леонардо да Вінчі, Грімм, Гельсінкі, Сідней, Занзібар. | В основах іншомовних власних географічних назв після семи букв д, т, ц, ч, ш, ж, р (”де ти… цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Скандинавія, скандинавський, Кордильєри, Тибет, Ватикан, Лейпциг, Чикаго, Вашингтон, Крит, Жигулі, Мадрид. Крім того, як виняток, букву и пишемо в таких географічних назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Мексика, Корсика, Бразилія, Пакистан, Колхида, Китай, Киргизія, Узбекистан. В інших випадках пишемо букву і: Діоміда, Греція, Сочі. |
| В основах іншомовних власних особових назв після чотирьох букв ч, ш, ж (“ще їжджу”) та ц перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Чингізхан, Шиллер, Жигмонді, Цицерон. В інших випадках пишемо букву і: Гельвецій, Тіціан. |
|
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
* біологічний організм
* наказовий спосіб
В основах українських слів пишеться і, якщо відбувається чергування з о, е: вечір— вечора, камінь — каменя, щирість - щиро.
1. У кількох дієслівних коренях е, якщо далі з’являється суфікс -а-, чергується з и, тобто -ер- переходить в -ира-: а саме: простерти — простирати, сперти — спирати, беру — збирати.
2. На початку слова пишемо и у слові "ич", та деяких власних назвах іншомовного походження.
У кількох дієслівних коренях е (ер) перед суфіксами -а-, -ува- чергується з и (ира), а саме: стерти — стирати, беру — збирати. Подібне чергування е з и відбувається також у словах клену (кляну) — проклинати, стелити— застилати (але: застеляти).
В основах слів пишеться и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах: бриніти, бриньчати (хоч бренькати), гриміти та ін.
На початку слова звичайно пишемо і, а не и: ім’я, індик, іній, інколи, іноді, інший.
В абсолютному кінці слова після шиплячих ш, ч, ж, дж звичайно пишемо і: гроші, свічі, площі.
В абсолютному кінці слова після шиплячих ш, ч, ж, дж у дієслівних формах (у наказовому способі і в дієприслівниках) пишемо и: пиши, мовчи, кажи, не свищи, пишучи, написавши.
У словах іншомовного походження після приголосного перед голосним та й пишемо і: клієнт, партійний, радій.
В запозичених загальних назвах після 9 приголосних, д, т, з, с,ц, ж, ш, ч, р, перед наступним приголосним (крім й) пишеться и: сигнал, динамо, режим, дизель, зиґзаґ, принтер тощо.
1) Як виняток, букву и пишемо в таких географічних назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Мексика, Корсика і деяких інших.
2) У словах іншомовного походження після приголосного перед голосним та буквами є, ї, й пишемо і: артеріальний, геніальний, аудієнція.