Загальна характеристика прийменників

Прийменники служать для приєднання залежних іменників (або займенників) до інших слів у реченні: вийшов назустріч гостям, розмова про врожай, готові до жнив, далеко від нас.

За походженням прийменники діляться на такі групи:

• а) первинні: без, в, від, для, до, з, за, на, над, під, по, при, про, ради, через;
• б) вторинні (складні, утворені від первинних): попід, понад, побіля, поміж, попри, поза, задля, заради, з-під, з-понад, з-проміж, щодо;
• в) відприслівникові: близько, внаслідок, всупереч, вслід, довкола, кругом, навкруги, навпроти, напередодні, навколо, назустріч, осторонь, обабіч, поперек, позад, упродовж, відповідно до, залежно від, згідно з тощо;
• г) відіменникові: край, кінець, коло, перед, протягом, шляхом, за допомогою, під час, у напрямі до, на шляху до, у зв’язку з, в силу, в результаті, внаслідок;
• ґ) віддієслівні: завдяки, виключаючи, незважаючи на.

Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в непрямих відмінках. Причому вони можуть вживатися або лише з одним відмінком, або з двома і більше.

Наприклад,
тільки з родовим відмінком поєднуються прийменники без, біля, близько, від, для, до, з-за, з-під, коло, проти, серед;
тільки із знахідним — про, через, крізь;
тільки із місцевим — при.
Прийменники над, під, перед, поза сполучаються із знахідним і орудним відмінками;
на — із знахідним і місцевим;
з, за, між — з родовим, знахідним і орудним;
у (в) — з родовим, знахідним і місцевим тощо.

Прийменники стоять перед іменниками і можуть відділятися від них означеннями: до хати — до рідної хати, до своєї хати. Лише кілька прийменників можуть стояти і після іменника: порядку ради, підступам наперекір, йому навздогін.

Місцевий відмінок завжди вживається з прийменником. Називний і кличний відмінки ніколи не мають при собі прийменників, давальний — дуже рідко має їх.