Однорідні члени речення

Поняття про однорідні члени речення

Однорідні члени в одному плані стосуються того самого слова в реченні, відповідають на те саме питання і вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення.

Однорідними можуть бути лише слова одного плану як за смислом, так і за граматичним оформленням.

Наприклад, правильно сказано:
а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;

б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу. (А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;

в) Наш обов’язок — сумлінно вчитися і допомагати батькам. Але не можна сказати: “...сумлінно вчитися і допомога батькам” — бо іменник і неозначена форма дієслова не поєднуються як однорідні.

Однорідні члени речення бувають непоширені (виражені одним повнозначним словом) і поширені (виражені групою слів).

Однорідні члени речення поєднуються між собою сурядним зв’язком:

а) без сполучників: Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени. (І. Драч.);

б) за допомогою одиничних сурядних сполучників і, та, а, але, проте, зате, однак, все ж, або, чи: 1. І так свіжо і синьо у небі й душі, тільки никнуть квітки посмутнілі. (В. Сосюра.)
2. Вирветься крик чи іржання та й знову у шумі зіллється. (П. Тичина.);

в) за допомогою повторюваних сурядних сполучників і... і, та... та, або… або, чи... чи, то... то, ні... ні (такий сполучник повторюється два або більше разів підряд): І сонце, й¹ день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить. (П. Тичина.);
¹Треба мати на увазі, що і та й — це той самий сполучник, тільки в різному звучанні.

г) за допомогою парних сурядних сполучників не тільки... а й; як... так і; хоч... але; якщо не... то (перша частина такого сполучника ставиться перед першим однорідним членом, друга — перед другим): Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне. (І. Франко.)

Якщо в простому реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.
1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)
2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.
4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)

Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними (важка, чорна хмара і важка чорна хмара).

Означення неоднорідні, якщо вони в різних планах характеризують той самий предмет (безмежний [розмір] золотий[забарвлення] пшеничний [культура] лан);
Однорідні — якщо характеризують предмет в одному плані (наприклад, у позитивному: холодна, чиста, смачна вода.) Однорідні вони й тоді, коли являють собою перелік ознак (сині, червоні, фіолетові смуги).

Однорідні означення звичайно можна замінити одним словом (важка, чорна хмара — гнітюча; сині, червоні, фіолетові смуги — різнобарвні). І вимовляються вони, на відміну від неоднорідних, з інтонацією переліку.
1. Світало. Голубі, сині, фіолетові, рожеві [різнобарвні] пасма снувались над горами. (І. Цюпа.)
2. Знову потекли теплі, лагідні, задумливі [приємні] дні. (В. Козаченко).
3. Кругом хати росли старі велетенські волоські [неоднорідні: у різних планах] горіхи. (І. Нечуй-Левицький.)
4. Вся кучерява долина здається залитою буйними зеленими морськими прозорими [у різних планах] хвилями. (І. Нечуй-Левицький.)

Два означення однорідні, якщо першим стоїть непоширене означення, а другим — поширене (літній, залитий сонцем день). Якщо ж вони стоять навпаки — то неоднорідні (залитий сонцем літній день).
1. Рівний, залитий сонцем [однорідні: непоширене + поширене] степ одразу принишк. (О. Гончар.)
2. На лісових горбках солодко пахли нагріті сонцем стиглі [неоднорідні: поширене + непоширене] суниці. (О. Донченко.)

Означення, які стоять після означуваного слова, звичайно однорідні: Твої очі — як те море супокійне, світляне. (І. Франко.)

Обставини однорідні лише тоді, коли вони являють собою перелік (у парках, садах і лісах; вранці, вдень і ввечері; радісно, весело, із запалом).

Якщо ж обставини по-різному характеризують дію, то вони неоднорідні (вранці у парку радісно). Неоднорідні також обставини, які хоч і відповідають на те саме питання, проте доповнюють одна одну, залежать одна від одної (на галявині в лісі).

Наприклад, у реченні: Шумлять сади над берегами в моєї юності краю (В. Сосюра.) — обставини місця над берегами і в моєї юності краю неоднорідні, бо вони по-різному вказують на те саме місце і від однієї до другої можна поставити питання: над берегами (якими?) в моєї юності краю (остання група слів, крім обставинного, має ще й означальний відтінок).
Так само в реченні: Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Леся Українка.) — обставини після бурі і у місячну ніч хоч і відповідають на те саме питання коли?, проте не в одному плані стосуються присудка спалахують. Тут можна поставити питання в зворотному порядку: у місячну ніч (яку?) після бурі. А можна слова після бурі розглядати і як додаток: спалахують (після чого?) після бурі (коли?) у місячну ніч.

Розділові знаки між однорідними членами речення

Кома при однорідних членах речення

Розділові знаки при однорідних членах речення

Узагальнювальні слова і розділові знаки при них

У реченні при однорідних членах може бути узагальнювальне слово, яке є тим самим членом речення, що й однорідні члени.

Узагальнювальне слово виступає ніби замінником усіх однорідних членів. Найчастіше в ролі узагальнювальних вживаються слова все, всі, ніхто, ніщо, скрізь, усюди, завжди, ніколи, ніде і подібні.

Узагальнювальне слово в реченні може стояти як перед однорідними членами, так і після них.

Узагальнювальне слово перед однорідними членами вимовляється з попереджувальною інтонацією, після — з підсумковою.

Якщо в реченні є узагальнювальне слово, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них — тире:
1. Голос Духа чути скрізь: по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких, по місцях недолі й сліз. (І. Франко.)
2. 5. Луки, гори, пишні сади — все зелене і принишкле. (О. Гончар.)
Якщо між узагальнювальним словом та однорідними членами вживаються інші слова чи частини речення, двокрапка ставиться перед першим однорідним членом речення: Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі. (Марко Вовчок.)

Іноді однорідні члени виділяються з обох боків тире, тобто тире ставлять і перед однорідними членами. У такому разі однорідні члени вимовляються з підвищеною інтонацією: І все те — і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого туману. (Ю. Збанацький.)

Іноді, найчастіше в діловому та науковому стилях, перед однорідними членами ставлять двокрапку навіть тоді, коли в реченні нема узагальнювального слова (роль узагальнювального слова відіграє́ тут дієслово). Така двокрапка не обов’язкова:
1. На пароплав, що пливе по річці, діють: сила тяжіння, виштовхувальна сила води, сила тяги гвинтів, сила опору води.
2. На простому, батьком змайстрованому столі їх чекає: і святий хліб, і картопля, і варена кукурудза, і голубці. (М. Стельмах.)

Якщо при узагальнювальному слові є слова а саме, як-от, наприклад, то перед ними ставиться кома, після них — двокрапка: Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою в траві. (О. Довженко.)