Інші розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних реченнях

Тире та крапка з комою між частинами складносурядних і складнопідрядних речень

Іноді, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону (виражає висновок, наслідок), між частинами складносурядного і складнопідрядного речення ставлять тире.
1. Куди не піду — так думка й поверта додому. (М. Кропивницький.)
2. Цілковита невідомість поглинала мене — і це було безмежно тужно і лячно. (Ю. Смолич.)
3. Чужих два слова в пісні буде — і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко.)
4. Хто волю хоче вбить — загине. (Д. Павличко.)

Між ускладненими або далекими за змістом частинами може ставитися крапка з комою (як і між однорідними членами речення).
1. Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвітаючи, ясний, теплий, погожий. (Панас Мирний.)
2. Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маківками. (І. Нечуй-Левицький.)

Увага! Ніколи не ставиться крапка з комою між головною та підрядною частинами складнопідрядного речення.

Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

Складні безсполучникові речення за характером смислових зв’язків між їхніми частинами поділяються на:
1) речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе. (Народна творчість.);
2) речення із залежними,частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль. (М. Стельмах.)

Від характеру смислових зв’язків між його частинами залежить інтонація складного безсполучникового речення, а отже, й уживання коми, крапки з комою, двокрапки чи тире.

Між відносно рівноправними частинами ставиться кома. А якщо ці частини значно поширені або далекі за змістом, то можна поставити й крапку з комою.
1. Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися дощу. (О. Десняк.)
2. Прокотився грім з розгоном, грають блискавок шаблі, пахне морем і озоном від притихлої землі. (М. Рильський.)
3. Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір. (Леся Українка.)
4. Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише. (Марко Вовчок.)

Двокрапка ставиться, якщо друга частина:
а) виражає причину того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання чому?, а перед нею вжити сполучник бо);
б) доповнює або розкриває зміст першої частини (до неї можна поставити питання а що? а який? а як? і що побачив?)
1. Оксані — радість: [чому? — бо] мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. (А. Головко.)
2. Мені здається: [що?] твої очі в мою душу світять з вишини. (В. Сосюра.)
3. І пригадалося йому дитинство: [а що саме?] над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті. (М. Рильський.)
4. Переконатися пора: [в чому?] зробиш зло — не жди добра. (Д. Білоус.)
5. Мені відкрилась істина печальна: [яка?] життя зникає, як ріка Почайна. (Л. Костенко.)
6. Поглянь у себе: [і що побачиш?] море там вирує, міниться і грає. (Л. Горлач.)

* [ ] – головна частина, ( ) – підрядна частина

Тире ставиться:
а) якщо перша частина вказує на час або умову того, про що говориться в другій (перед нею можна, як правило, поставити сполучники якщо, коли);
б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання і який наслідок? і що це означає?);
в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється (між ними можна поставити сполучники наче, а).
1. [Якщо] Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне, [якщо] вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш. (П. Тичина.)
2. [Коли] Махнула осінь в ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами. (І. Франко.)
3. Поет повинен промовляти до світу мовою і голосом свого народу [якщо поет буде промовляти...] — тільки тоді він стане великим. (П. Загребельний.)
4. Вдарив революцьонер — [і який наслідок?] захитався світ! (П. Тичина.)
5. Танцюють зорі — [і що це означає?] на мороз чималий показують. (М. Рильський.)
6. Любов і надія не в зорях, не в морі — [а] між людьми поради питати! (Леся Українка.)
7. Гляне — [наче] холодною водою обіллє. (Марко Вовчок.)

Треба мати на увазі, що розділові знаки між частинами складного безсполучникового речення, буває, ставлять не за правилами, а відповідно до інтонації.
1. На схід сонця квітнуть рожі: [за правилами потрібне тире: висновок] будуть дні погожі. (Л. Тичина.)
2. Одчиняйте двері — [за правилами потрібна двокрапка: причина] наречена йде. (П. Тичина.)
3. Дивлюсь у воду — [за правилами потрібна двокрапка: пропущено і бачу] місяць у воді сміється. (О. Довженко.)
4. Коли ти вийшов за поріг між люди з батьківської хати, не обминай крутих доріг — [за правилами потрібна двокрапка: причина] життя не любить хитруватих. (З. Гончарук.)
5. Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, [за правилами потрібна або двокрапка: причина, або тире: висновок] його теж можна розтривожити. (О. Гончар.)

Бувають речення, у яких залежно від інтонації, змісту, вкладеного автором, розділові знаки можуть мати варіанти, наприклад: Стукнули дверима в сусідчиній хаті, сусідка вийшла з дому (Марко Вовчок). Ставиться кома, це означає послідовність дії, інтонація переліку.
Стукнули дверима в сусідчиній хаті; сусідка вийшла з дому. Значення те саме, коли ставиться крапка з комою, але пауза на її місці приблизно удвічі довша.
Стукнули дверима в сусідчиній хаті: сусідка вийшла з дому. У другій частині міститься причина того, про що мова йде в першій: Стукнули дверима, тому що вийшла сусідка. Інтонація пояснювальна, характеризується деяким зниженням тону перед двокрапкою, виразною паузою на місці цього знака, а далі речення вимовляється у звичайному або дещо пришвидшеному темпі.
Стукнули дверима в сусідчиній хаті — сусідка вийшла з дому. Коли ставиться тире, то в першій частині міститься умова, а в другій — наслідок: Оскільки стукнули дверима в сусідчиній хаті, то сусідка вийшла з дому. Тон спочатку підвищується, на місці тире — вичікувальна пауза, потім тон спадає поступово до кінця речення.