ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Прикладка — це різновид означення. Але вона, крім того, що виражає ознаку предмета й відповідає на питання який? (як і будь-яке означення), ще й дає предметові нову назву: місто (яке?) Київ, річка (яка?) Дніпро, поет (який?) -романтик.
Прикладка виражається іменником і, як правило, стоїть у тому ж відмінку, що й означуване слово: у місті Києві, під містом Києвом; на річці Дніпрі, понад річкою Дніпром. Не узгоджуються з означуваним словом ті прикладки, що беруться в лапки: журнал “Київ”, у журналі “Київ”; видавництво “Дніпро”, у видавництві “Дніпро”.
Зверніть увагу!
Щоб не помилитися у визначенні прикладки, потрібно пам’ятати, що вона за змістом конкретніша від залежного слова, бо уточнює його, дає якісну характеристику. Наприклад, у словосполученні народ-волелюб прикладкою є слово волелюб: народ (який?) -волелюб.
Непоширені прикладки пишуться окремо, через дефіс і можуть братися в лапки.
| Окремо | Через дефіс |
|---|---|
| Якщо в ролі прикладки вживається видова (вужча за значенням, це може бути власна) назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: ріка Ятрань, трава полин, птах ворон, гора Ведмідь, місто Лондон, риба голка. | Якщо у ролі прикладки вживається родова (ширша за значенням) назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: Ятрань-ріка, полин-трава, ворон-птах, Ведмідь-гора, Лондон-місто, голка-риба. |
| Прикладки, що входять до складу термінів, пишуться через дефіс: орлан-білохвіст, рак-самітник, кінь-гіпаріон, осел-кулан, лисиця-корсак, заєць-біляк, тхір-перев’язка, клоп-черепашка, лебідь-шипун, білка-телеутка, льон-довгунець (хоч тут іде спочатку широка, а потім вузька назва). | |
| Якщо іменник уживається перед означуваним словом, то він пишеться окремо: красуня дівчина, богатир хлопець, велетень завод, жаднюга пан, ласун ведмідь. | Прикладка, що вживається після означуваного слова й співвідноситься з прикметником (має атрибутивне значення), пишеться через дефіс: дівчина-красуня, хлопець-богатир, завод-велетень, пан-жаднюга, ведмідь-ласун. |
| Якщо прикладкою є загальноприйняті в побуті назви людей, то вона пишеться без дефіса: громадяни пасажири, пан директор. | Імена з кваліфікаційними прикладками пишуться через дефіс: Іван-царенко, Кирик-мужичок, Іван-солдат, Іван-син. Увага! Між власним ім’ям та розгорнутою прикладкою ставиться тире: Іван — мужичий син, рідше — кома: Іван, селянський син. |
| В інших випадках, коли не можна встановити, яке значення ширше, а яке вужче, прикладки з означуваними іменниками, як правило, пишуться через дефіс — незалежно від їхнього місця. Це, зокрема, прикладки, які характеризують предмет за якісними ознаками, за віком, за національністю, за місцем проживання, за фахом: учитель-фізик і фізик-учитель, бабуся-американка, американка-бабуся, тополі-сторожі, сторожі-тополі, горобці-розбишаки, розбишаки-горобці. |
У лапки беруться прикладки, що означають умовні індивідуальні назви заводів, організацій, пароплавів, установ, спортивних команд, газет, журналів, творів тощо. Ці назви пишуться в лапках і тоді, коли вони вживаються самостійно: метро “Хрещатик”, медаль “За відвагу”, журнал “Всесвіт”, пароплав “Тарас Шевченко”. Прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам'яті, на ім'я, по імені, в лапки не беруться: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя.
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Дефiс ставимо якщо пояснюване слово й непоширена прикладка, що стоïть у препозицiï, є загальними назвами: мати-трудiвниця, думи-мрiï, театр-студiя, художник-пейзажист, тест-програма.
Якщо непоширена прикладка і пояснюване слово є загальними назвами, то між ними ставиться дефіс, наприклад: місто-сад, кораблі-ракети, хлопці-чорноморці.
Через дефіс з означуваним словом непоширена прикладка пишеться коли прикладка і пояснюване слово виражені іменником – загальною назвою: вчений-селекцiонер, дiвчина-агроном, хлопець-пiдлiток.
Правило
Назви міст, сіл, річок узгоджуємо в усіх відмінках із родовою назвою: до міста Львова, за річкою Південним Бугом.
Але в діловій, військовій та науковій мові назви населених пунктів та географічні назви зберігають форму називного відмінка: на горі Говерла (на Говерлі), на станції Жмеринка.
Не узгоджуються з означуваним словом лише ті прикладки, які беруться в лапки: журнал “Київ”, у журналі “Київ”; видавництво “Дніпро”, у видавництві “Дніпро”.
Дефіс ставиться якщо прикладка характеризує особу за нацiональнiстю, професiєю, вiком, мiсцем проживання й стоïть пiсля означуваного слова: вчений-селекцiонер, дiвчина-агроном, хлопець-пiдлiток, iнженер- конструктор.
Якщо назви органiзацiй, пiдприємств чи установ як прикладки поєднуються з пiдпорядковуваними iменниками за допо могою слiв iменi, пам'ятi, то прикладка в лапки не береться: бiблiотека iменi В. Вернадського, конференцiя присвячена памятi М. Грушевського.
Дефіс ставиться якщо прикладка входить до складу термiна: заєць-русак, льон-довгунець, жук-короïд.
Всі вправи
(На головну сторінку)
Тире в простому реченні
Однорідні члени речення
Відокремлені члени речення
Звертання
Вставні та вставлені конструкції
(слова, словосполучення, речення)
Порівняльні звороти.
Розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче.
Загальна характеристика складних речень.
Коми в складносурядному та складнопідрядному реченнях.
Інші розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних реченнях
Пряма мова і цитати