ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Серед прислівників, утворених від іменників, виділяються чотири різновиди:
а) прислівники, утворені від застиглих відмінкових форм іменників: сторчака, галопом, манівцями;
б) прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками чи їхніми формами, які тепер не вживаються: дощенту, вщерть, влітку, навпростець;
в) прислівники, утворені злиттям прийменників з іменниками, які вживаються: згори, докупи, надвечір;
г) прислівникові сполучення, у яких їхні частини пишуться ще окремо: без ліку, на диво, до побачення.
| Правопис прислівників | |
|---|---|
| Спосіб творення | Правило |
| Від застиглих відмінкових форм іменника | Прислівники, утворені від застиглих відмінкових форм іменника, не становлять якихось труднощів у написанні: жаль, кружка, бігцем, пішки, притьма, жартома. |
| Злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який уже не вживається, завжди пишуться разом: взимку (немає слова “зимко”), дощенту (немає слова “щент”), восени (немає форми “осени”), навпростець, навколішках, невтямки, спересердя, упереміш, ущерть. |
| Злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається | Прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який і тепер вживається, теж пишуться разом: надворі, нагору, вдень.
Але їх треба відрізняти від однозвучних сполучень прийменника з іменником, які пишуться окремо: на дворі, на гору, в день. Іменник завжди називає якийсь конкретний предмет (якийсь двір, подвір’я, якусь гору, якийсь день), а прислівник лише абстрактно вказує на місце (надворі — тобто не в приміщенні), напрямок (нагору — означає, що дія скерована вверх), час (удень — йдеться про пору, коли надворі видно) тощо. Такі ж абстрактні поняття виражають і прислівники звечора, надвечір, пополудні, спідлоба, зроду, зсередини, запанібрата, вголос, вплач, наяву і т. д. Іноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: наві́ки — на віки́, надво́рі — на дворі́, на́бік — на бі́к, на́сміх — на смі́х. Між прийменником і іменником можна вставити означення (на правий бік, на тому дворі́), а між частинами прислівника цього зробити не можна. |
| Прислівникові сполучення | Частина прислівників (прислівникові сполучення), утворених поєднанням прийменника з іменником, пишеться окремо. Це зумовлено тим, що вони ще не зовсім втратили своє іменникове значення. Нерідко між їхніми складовими частинами можна вставити означення. Сюди належать такі прислівникові сполучення: без [мого] відома, без ладу, без пуття, без смаку, без угаву, без упину, в гості, в далечі, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в разі, в результаті, до відома, до вподоби, до загину, до ладу, до останку (але наостанку), до побачення, до пуття, до речі, до решти (але врешті, нарешті), до смаку, (але всмак), за дня, з дому (але додому), на бігу, на весну (але навесні), на вибір, на виплат, на відчай, на віку, на гамуз, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на льоту, на мить, на око, на світанку, на скаку, на славу, на ходу, на щастя, над силу (але насилу), по змозі, по правді, по суті, по черзі, у височінь, у вічі, у поміч, уві сні, а також прислівник, утворений від займенника: на ніщо (але нінащо). |
| Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора. | |
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Слід відрізняти прислівники, склаені з прийменників і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо.
Пор.:
подарувати книгу на пам'ять (на добру пам’ять)
вивчити вірш напам’ять (як?)
Прислівники слід відрізняти від сполучень прийменників з іменниками, які, звичайно, пишуться окремо. Часто між прийменником та іменником можна вставити означення.
Пор.:
прийти на зустріч з поетом (на цікаву зустріч)
машина мчить назустріч (куди?)
Пишуться разом прислівники, утворені злиттям прийменника з іменником, який не вживається без прийменника: дощенту (немає слова щент) знічев’я, навпростець, спросоння, навшпиньки.
Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: додому, безвісті, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впереміш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, врозкид, врозсип, всередині, вслід, всмак, доверху, довіку, доволі, догори…
Варто сказати, що "до дому" можна писати й окремо, але це вже буде два окремих слова. Наприклад: “Підійти до дому (тобто до будинку)”.
Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, пишуться разом: безвісті, безперестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впереміш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, врозкид, врозсип, всередині...
Значна частина прислівників (прислівникових сполучень) пишеться окремо. Це зумовлено тим, що іменники ще не зовсім утратили своє конкретне значення: без відома, без жалю, без наміру, до ноги, в ногу, в обмін, до запитання, до краю, до останку, до пари, до побачення, на жаль, до речі, на добраніч, на зразок, на самоті, на славу, над силу (але: насилу), під силу, по правді, по закону, у вигляді, з переляку тощо.
Якщо прислівник утворено за допомогою прийменника та іменника, який зберігає своє лексичне значення та граматичну форму, то він пишеться окремо. Особливо, якщо між прийменником та іменником можна вставити прикметник: на (превеликий) жаль, без (будь-якого) відома, без (особливого) наміру, на (моє) щастя.
Два прислівники, утворені від іменників, пишуться через дефіс: по-латині і на-гора.