ПРАВОПИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 2019 (ЧИННИЙ)
ПРАВОПИС УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 2019 (ЧИННИЙ)
← § 8
Зміст
§ 10 →
У сучасній українській мові звуки о, е у відкритих складах чергуються з і в закритих складах:
1) під час словозміни:
а) водопі́й — водопо́ю, дохі́д — дохо́ду, кі́нь — коня́, ка́мінь — ка́меня, лід — льо́ду, мій — мого́, сім — семи́, у́стрій — у́строю, ніч — но́чі — ні́ччю, пе́вність — пе́вності (пе́вности) — пе́вністю, ра́дість — ра́дості (ра́дости) — ра́дістю, ви́селок — ви́сілка, о́сінь — о́сені (о́сени) — о́сінню, (у) вели́кому — (у) вели́кім;
б) гір — гора́, ніг — нога́, осіб — осо́ба, слів — сло́во, сіл — село́;
в) ба́тьків — ба́тькового, ба́тькова; бра́тів — бра́тового, бра́това; Василі́в — Василе́вого, Василе́ва; ковалі́в — ковале́вого, ковале́ва; Петрі́в — Петро́вого, Петро́ва; шевці́в — шевце́вого, шевце́ва;
г) Ка́нів — Ка́нева, Ки́їв — Ки́єва, Фа́стів — Фа́стова, Ха́рків — Ха́ркова, Черні́гів — Черні́гова;
ґ) вівса́ — ове́с, вівця́ — ове́ць, вісь — о́сі;
д) бі́йся — бою́ся, сті́й — стоя́ти;
е) вів, ві́вши — вела́ (вести́); замі́в, замі́вши — замела́ (замести́); міг, мі́гши — мо́жу (могла́, могти́); ніс, ні́сши — несу́ (несла́, нести́); плів, плі́вши — плела́ (плести́), а також ріс, рі́сши — росла́ (рости́).
2) під час словотворення: буді́вник (пор. будо́ва), ві́льний (пор. во́ля), кі́лля (пор. кола́), підні́жжя (пор. нога́), подві́р’я (пор. двора́), робітни́к (пор. робо́та); зі́лля (пор. зеле́ний), сільськи́й (пор. село́) та ін.
О, е не переходять в і в закритому складі за таких умов:
1) коли ці звуки вставні або випадні: вікно́ — ві́кон, земля́ — земе́ль, ка́зка — казо́к, со́тня — со́тень, ви́тер — ви́тру, ві́тер — ві́тру, вого́нь — вогню́, де́нь — дня́, розде́р — розідра́ти, сму́ток — сму́тку, со́н — сну́, тра́вень — тра́вня.
Примітка 1. У формах окремих слів о, е не випадають: лоб — ло́ба, мох — мо́ху, рот — ро́та, лев — ле́ва.
Примітка 2. За аналогією до таких форм, як книжо́к, казо́к, маємо о між приголосними в родовому відмінку множини й у деяких іншомовних словах: а́рка — а́рок, ма́рка — ма́рок, па́пка — па́пок та ін., але: парт, сакль, форм та ін.;
2) у групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — то́ргу, хорт — хорта́, сме́рть — сме́рті (сме́рти), вовк — во́вка, шовк — шо́вку, але погі́рдний (пор. пого́рда);
3) у групах ізповноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: горо́д, моро́з, по́дорож, по́рох, сто́рож; во́лос, со́лод; бе́рег, пе́ред, се́ред, че́рез; зе́лень, пе́лех, ше́лест та ін., але: мoрі́г, оборі́г, порі́г, смо́рід;
4) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на -енн-(-я): зна́чень (зна́чення), поло́жень (поло́ження), тве́рджень (тве́рдження), тво́рень (тво́рення);
5) в абревіатурах і похідних від них словах: соцстра́х — соцстра́хівський, спецви́пуск, спецко́р, спецо́дяг, торгфло́т та ін.;
6) у словах іншомовного походження: агроно́м, інжене́р, студе́нт, том та ін.
Примітка. За аналогією до слів української мови, у яких о, е чергуються з і, таке саме чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Анті́н — Анто́на, ґніт — ґнота́, ко́лір — ко́льору, Про́кі́п — Про́ко́па; курі́нь — куреня́, папі́р — папе́ру.
3. Усупереч наведеним правилам о, е не чергуються з і відповідно у відкритих і закритих складах, а саме:
1) і наявне у відкритому складі:
а) у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кі́гтя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ні́гтя), оліве́ць (олівця́), реміне́ць (ремінця́), рі́вень (рі́вня), стіжо́к (стіжка́), торгіве́ць (торгівця́), фахіве́ць (фахівця́) та ін.;
б) у формах родового відмінка множини: ві́кон (вікно́), ві́чок (ві́чко), гіло́к (гі́лка), зіро́к (зі́рка), кіле́ць (кільце́), лі́жок (лі́жко), ні́жок (ні́жка), пліто́к (плі́тка);
в) у формах іменників зі значенням зменшеності за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́, міст — містка́, гі́рка (де і — в закритому складі): кіло́чок, місто́чок, ні́женька, гі́ронька, але слівце́ — слове́чко;
2) у групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере- звуки о, е переходять в і:
а) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (із рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к-(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борі́н — борі́нка, голова́ — голі́в — голі́вка (голо́вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка;
б) у родовому відмінку множини іменників середнього роду і відповідних іменниках зі значенням зменшеності: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — долі́т — долі́тце, але: де́рево — дере́в — деревце́, джерело́ — джере́л — джере́льце;
в) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездорі́жжя, Запорі́жжя, підборі́ддя, роздорі́жжя, (але: лівобере́жжя, узбере́жжя), а також без подовження: безголі́в’я, поголі́в’я, хоч безголо́сся, повноголо́сся;
3) і в закритому складі в дієсловах минулого часу у формах чоловічого роду однини й дієприслівниках із повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого і середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стері́г, стері́гши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́ та ін., але: боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поро́в; боро́ла, коло́ла, моло́ла, поло́ла, поро́ла та ін.;
4) і у віддієслівних іменниках середнього роду на -нн-(я) — лише під наголосом, а без наголосу — е: носі́ння, ході́ння; вра́ження, заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення, але: варе́ння (і варі́ння, ва́рення — 'процес'), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: іме́ння, найме́ння;
5) о, е наявні в закритому складі:
а) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: борця́, борце́ві, борце́м та ін. — боре́ць; ви́борця — ви́борець; ловця́ — лове́ць; творця́ — творе́ць; мотка́ — мото́к; носка́ — носо́к; во́дню — во́день; котла́ — коте́л; орла́ — оре́л;
б) у групах із повноголоссям -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́д (коло́дка), доло́нь (доло́нька), соро́к, огоро́ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і), але: дорі́г, дорі́жка, корі́в, корі́вка, бері́з, бері́зка (проте бере́зка — 'виткий бур’ян');
в) у родовому відмінку множини деяких іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль, шкод; леле́к, меж, озе́р, потре́б, але: осі́б, підкі́в;
г) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв): Ма́лишев — ма́лишевський, Па́влов — па́вловський, але у прикметниках утворених від власних імен на -ів (-їв) зберігаємо і (ї): Андрі́їв — андрі́ївський, Гаври́лів — гаври́лівський, Деми́дів — деми́дівський (див. ще § 153, п. 2);
ґ) у префіксальних безсуфіксних іменниках: зато́н, перео́р, пото́п (під впливом родового відмінка однини: зато́ну, перео́ру, пото́пу), але поті́к, розгі́н, уді́й.
Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширене на решту форм: о́пік (родовий однини о́піку);
д) під наголосом у словотворчих частинах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за професією, видом занять, і в похідних від них словах: екскурсово́д, ляльково́д; водово́з; дровоно́с; хліборо́б, хліборо́бство, чорноро́б та ін.
Проте у словах, що означають предмети, і в похідних від них утвореннях, незалежно від наголосу, о переходить в і: водопрові́д, газопрові́д, газопрові́дний, електропро́від, трубопро́від.
У словах із частиною -воз зберігаємо о: електрово́з, лісово́з, теплово́з.
Незалежно від значення слова у словотворчих частинах -хід, -ріг уживаємо тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козері́г і Козері́г (сузір’я), носорі́г та ін.;
е) о, е пишемо в деяких словах книжного і церковного походження та в похідних від них: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський, Пи́семський та ін., але: Верикі́вський, Желехі́вський, Минькі́вський.
← § 8
Зміст
§ 10 →