§ 7. Апостроф

Роздільність вимови попереднього твердого приголосного перед звуками, переданими буквами я, ю, є, ї, на письмі позначаємо апострофом.

Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

1. Після букв на позначення губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ю́, п’я́ть, п’є, в’я́зи, солов’ї́, м’я́со, рум’я́ний, (на) ті́м’ї, жира́ф’ячий, мереф’я́нський; П’я́ста, В’ячесла́в, Дем’я́н, Максим’ю́к, Стеф’ю́к.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли перед буквою на позначення губного звука є інша буква (крім р), що належить до кореня (основи): дзвя́кнути, духмя́ний, ма́впячий, медвя́ний, морквя́ний, різдвя́ний, свя́то, тьмя́ний, цвя́х, але: арф’яр, ве́рб’я, торф’яни́й, черв’як.

Коли така буква належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в спільнокореневих словах без префікса: зв’язо́к, зв’я́лити, підв’яза́ти, розм’я́кнути, сп’яні́ти.

2. Після р: бур’я́н, міжгі́р’я, пі́р’я, ма́тір’ю, кур’є́р, (на) подві́р’ї; Валер’я́н, Мар’я́на, Мар’я́ненко.

Примітка. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення пом’якшеного р із наступними а, у, е: буря́к, бу́ряний, кря́кати, ря́бий, рю́мсати, крю́к; Рєпні́н;

3. Після к у слові Лук’я́н і похідних від нього: Лук’я́ненко, Лук’я́нюк, Лук’я́не́ць.

4. Після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’я́дерний, без’язи́кий, від’ї́зд, з’є́днаний, з’ї́хати, з’яви́тися, напів’європе́йський, об’є́м, пан’європе́йський, під’ї́хати, під’ю́дити, роз’ю́шити; дит’я́сла, камер’ю́нкер, Мін’ю́ст.

Примітка 1. Про апостроф у словах іншомовного походження див. § 138; у прізвищах і географічних назвах — § 144, 151.