Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою

Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими закінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимовити [бори^ецˊцˊа] і [боре^ицˊцˊа], [борˊуцˊцˊа] і [борˊацˊцˊа], але писати треба лише бореться, борються. У такому разі дієвідміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.

Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і- (-ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини (що роблю?) випадає, то це дієслово належить до II дієвідміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.

Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу, кроїти — крою, волочити — волочу, стелити — стелю, мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають — отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш, кроїш, волочиш, стелиш, мовчиш і т. д. А в дієсловах радіти — радію, захищати — захищаю суфікси -і- та -а- не випадають — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш, захищаєш і т. д.

У дієсловах белькотати, полоти, в’янути, волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш, полеш, в’янеш, волочеш і т. д. У дієсловах бити, пити, лити, жати, почати звуки [и] та [а] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б’єш, п’єш, ллєш, жнеш або жмеш, почнеш і т. д.

Із цього правила є винятки:
а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідні належать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш, іржеш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до ІІ дієвідміни);
б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належать до II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш і т.д. (хоч за всіма ознаками мали б належати до І дієвідміни);
в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни: сукаю, сукаєш і т.д. або сучу, сучиш і т.д.