Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Слово і його лексичне значення

Усі слова мови становлять її лексику. Лексика нашої мови формувалася протягом тисячоліть. Одні слова виникали, інші поволі забувалися. А ще частину слів люди запозичували з інших мов від народів, з якими доводилося спілкуватися.

Лексика української мови складається із слів, створених нашими предками, і запозичених слів. Запозичених слів у ній є не більше 10 відсотків. Вони не завжди відповідають фонетичним і морфолоічним законам нашої мови. Тому з часом такі слова або замінюються питомими українськими і зникають з мови, або прилаштовуються до її законів і стають своїми.

Кожне слово має одне або більше граматичних значень. Наприклад, слово олівцем має такі граматичні значення: іменник, назва неістоти, чоловічий рід, однина, орудний відмінок. Слово радісно має лише одне граматичне значення: прислівник. Так само по одному граматичному значенню мають прийменник над, сполучник щоб і т.д. Граматичні значення ніби позначки, які присвоюються словам, щоб зручніше було ними користуватися.

Чи всі слова мають лексичне значення, тобто викликають в нашій уяві певний образ? Чуючи слово олівець, ми уявляємо тоненьку паличку графіту в дерев’яній оправі, якою пишуть. Отже, це слово має своє лексичне значення. А слово він не має свого лексичного значення, бо це може бути й олівець, і хлопець, і сон, і будь-який предмет чи явище, назване іменником чоловічого роду в однині. Але в реченні Я писав олівцем, та він мені зламався слово він набуло конкретного значення “олівець”. Отже, не всі слова мають лексичне значення, але всі слова в мовленні є носіями лексичних значень.

За тим, як вони наповнені лексичним значенням, розрізняємо слова називні, вказівні і службові.

Називне слово саме по собі є носієм лексичного значення. Чуючи такі слова навіть поза контестом, ми уявляємо речі, явища, названі ними. Такими словами є іменники (сонце, вода), прикметники (зелений, лісовий), дієслова (сидіти, розмовляти), прислівники (швидко, вгорі).

Вказівне слово наповнюється лексичним значенням тільки в мовленні, в контексті. Такими словами є займенники (він, такий), числівники (сім, тринадцять), займенникові прислівники (там, тоді), вигуки (ой, гуп). Займенники й займенникові прислівники нічого не називають, а лише вказують на предмети, ознаки, кількість, обставини. Числівники самі по собі ніяких предметів не називають, реального змісту вони набувають лише в поєднанні з іменниками. Вигуки виступають замінниками цілих речень і стають зрозумілими тільки в контексті чи в ситуації.

Службове слово виконує допоміжну граматичну або лексичну роль. До таких слів належать прийменники (із, під), сполучники (або, якби) і частки (хай, майже). Прийменники вказують на зв’язок між словами в підрядному словосполученні, сполучники поєднують між собою окремі слова або речення, частки певним чином забарвлюють, видозмінюють граматичне й лексичне значення окремих слів, словосполучень і речень.

Називне слово може мати одне і кілька лексичних значень. Слово з одним лексичним значенням називають однозначним, з двома і більше — багатозначним.

Однозначними найчастіше бувають терміни та назви конкретних предметів. Більшість слів у тій чи іншій мірі багатозначні: зелений — “колір, середній між жовтим і блакитним” (зелений листок), “який заріс зеленню” (зелене поле), “недозрілий” (зелене яблуко). Значення багатозначного слова конкретизується в словосполученні, в тексті.

Багатозначні слова не слід сплутувати з омонімами, які звучать однаково, але мають різне походження й зовсім різне лексичне значення: міна (вираз обличчя) і міна (особливий вибуховий снаряд).

Слова можуть мати як пряме, так і переносне значення.

Пряме значення слова — це його основне значення, яке сприймається як таке, коли чуємо слово поза контекстом. Наприклад, слово голова саме по собі означає частину тіла людини чи тварини. Це його пряме значення. Це саме слово в реченні Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова (Нар. творчість.) вжито в переносному значенні: “основне”. Так само в словосполученні голова зборів слово голова має переносне значення: ”керівник".

Переносне значення слова — це таке значення, яке виявляється в певному контексті. Воно є похідним від прямого, випливає з нього і пов’язується з ним.

Назви переносяться з одного предмета, явища на інший за їхньою частковою схожістю в чомусь: за дією (сонце сходить), за ознакою (срібляться хмаринки), за формою (мереживо доріг), за відчуттям дотику (шовкова трава) тощо. Переносне значення слів дає нам змогу точніше й образніше описувати певні явища, оформлювати думку.

Подані нижче слова розташуйте в тих картках, у яких вказано їхні лексичні значення.
(Як виконувати завдання)

Слова: експрес, цап, ген, шибка, яструб, завзяття, лебідь, жвавий, скриня, хурделиця.

швидкісний пасажирський поїзд


ПЕРЕВІРИТИ

хижий птах з гачкуватим дзьобом


ПЕРЕВІРИТИ

самець кози


ПЕРЕВІРИТИ

сильний вітер зі снігом


ПЕРЕВІРИТИ

ящик для зберігання одягу


ПЕРЕВІРИТИ

запальна наполегливість


ПЕРЕВІРИТИ

одиниця спадкового матеріалу


ПЕРЕВІРИТИ

повний життєвої сили, енергії


ПЕРЕВІРИТИ

скло в рамі вікна


ПЕРЕВІРИТИ

птах з довгою, вигнутою шиєю


ПЕРЕВІРИТИ

Вставте замість трьох крапок прикметники так, щоб слова у словосполученнях набули переносного значення.
(Як виконувати завдання)

Прикметники: золоте, чиста, убогий, залізна, срібний, вбивча, коротка, солодка, чорний, стара.


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Вставте замість трьох крапок службові слова.
(Як виконувати завдання)

Службові слова: і, та, в, у, на, з, за, над, під, до, біля.


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Синоніми Антоніми Омоніми і пароніми
Застарілі слова й неологізми Фразеологізми і фразеологічні вирази

МИЛОЗВУЧНІСТЬ МОВИ

Основні закони милозвучності української мови Фонетичні засоби
милозвучності мови