ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Якщо в українській літературній вимові приголосний звучить твердо, то м’який знак не ставиться. Якщо ж приголосний вимовляється м’яко, то м’який знак може писатися чи ні.
Для позначення м’якості приголосних служить буква ь; йотовані букви я, ю, є, ї, перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступний голосний звук [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс. (див. також Класифікація приголосних)
| М’який знак ставиться | М’який знак НЕ ставиться |
|---|---|
| У кінці слова м’якість зубних приголосних (д, т, з, с, ц, л, н “де ти з’їси ці лини”) завжди позначаємо м’яким знаком (за фонетичним принципом): молодь, мить, скрізь, звідкілясь, вітрець, жаль, осторонь. Причому в дієсловах перед часткою -ся (-сь) м’який знак зберігається: будують — будуються, стань — станься і станьсь, піднось — підносься (але: піднісся, бо підніс). |
Після букв, що позначають губні, піднебінні і задньоротові, м’який знак не ставиться: кров, сім, ідеш, повір, (багато) облич (хоч обличчя), роздоріж (хоч роздоріжжя), зір (хоч зоря), бур (хоч буря); поставмо, насипмо, гіркий. |
| У середині слова м’якість приголосних д, т, з, с, ц, л, н позначається м’яким знаком лише перед твердими нешиплячими: їдьте, боротьба, призьба, товариський, козацький, ненька. Причому м’який знак у таких словах завжди зберігається: а) при відмінюванні: у боротьбі, у жменьці, неньці, товариські, козацькі; але: масці, бо маска; хатинці, бо хатинка; б) в утворених від них присвійних прикметниках: неньчин, Таньчин. Зіньчин, Прісьчин; але: Маланчин, бо Маланка. |
Перед постійно м’якими, пом’якшеними і шиплячими м’який знак не ставиться: свято, дзвякнути, сніг, велетенський (хоч велетень), кінський (хоч кінь), безбатченко (хоч батько), промінчик (хоч промінь). a) М’який знак у цій позиції ставиться після букви л: гуцульський, Гуцульщина, стільчик. б) Як виняток м’який знак у цій позиції ставиться у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати, а також женьшень, Маньчжурія. |
| У складних числівниках у кінці першої частини, незважаючи на наступний твердий приголосний: шістсот, п’ятсот, дев’ятсот, шістнадцять; (див. Правопис числівників і відчислівникових складних слів) | |
| Після л перед буквами, що позначають м’які приголосні: стільці, пральня (але: голці, бо голка; рибалці, бо рибалка); М’який знак перед -ськ(ий) ставимо лише після л: генеральський (генерал + ський), ковальський (коваль + ський). |
Зубні приголосні перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м’яко: [ковалˊсˊкий], [панˊсˊкий], [к’інˊсˊкий], [волинˊсˊкий], але м’який знак не ставиться. |
| Після зубних приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, дьоготь, тьохкання, сьогодні. Після р м’який знак ставимо лише перед о та як виняток у псевдонімі Горький (хоч вимовляємо твердо: [горкий]): ларки (хоч ларьок), чотирма (хоч чотирьох). |
|
| В іншомовних словах м’яким знаком позначається м’якість зубних приголосних також перед й, я, ю, є, ї: батальйон, каньйон, монтаньяр, Ньютон, портьєра, рельєф. |
Проте в українських іменах (хоч вони й іншомовного походження) відповідно до вимови м’який знак перед я не пишемо: Тетяна, Уляна, Наталя. Омелян, Касян, Севастян. |
Зверніть увагу!
М'який знак ніколи НЕ розриває сполучення таких букв:
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
Перед постійно м’якими, пом’якшеними і шиплячими м’який знак НЕ ставиться: свято, сніг, велетенський, кінський, безбатченко, промінчик.
М’який знак НЕ пишеться у кiнцi першої частини складних слiв: вiсiмдесят, шiстсот.
1. М’який знак пишеться пiсля л перед наступним приголосним: стільчик, читальня.
2. М’який знак НЕ пишеться мiж подвоєними лiтерами на позначення подовженого приголосного: знання, зiлля.
М’який знак НЕ пишеться пiсля букв на позначення шиплячих [ж], [ч], [ш] (тобто букв ж, ч, ш, щ): кущ, нiж, пiч;
1. М’який знак пишеться пiсля д, т, з, с, ц, л, н у серединi слова перед твердим приголосним: вiльний, боротьба;
2. В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких губних перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: адьє, конферансьє, монпансьє, каньйон, пасьянс.
В українській мові м'який знак вживається після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні, в кінці слова: мазь, паморозь, увесь, ґедзь, мовець, обмаль тощо;
В українських словах м'який знак вживається на позначення м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н та р усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, третьокласник, утрьох тощо.
М’який знак НЕ пишеться пiсля букв на позначення губних [б], [п], [в], [м], [ф] і шиплячих [ж], [ч], [ш] (тобто букв ж, ч, ш, щ): кров, степ, кущ, нiж, пiч.
М'який знак вживається на позначення м'яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н та р усередині складу перед о: дзьоб, дьоготь, льон, третьокласник, утрьох тощо.
Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.
Всі вправи
(На головну сторінку)
Правопис приголосних
у кінці префіксів, чергування та уподібнення приголосних
Зміни приголосних
перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)