Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Правопис і та и в незапозичених словах (загальні правила).
Правопис і та и в основах іншомовних слів.

Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв.

У написанні і та и треба чітко розрізняти українські і іншомовні слова, бо ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. І в самих іншомовних словах їх треба писати інакше в загальних назвах, інакше у власних географічних назвах і ще інакше у власних особових назвах.

Пишемо і Пишемо и
Правопис і та и в незапозичених словах (загальні правила)
Пишемо і, якщо [і] чергується з [о] або [e] (див. Чергування і з іншими голосними): вечір — вечора, прірва — проривати, шість — шести, камінь — каменя, гірський — гора, кіт — кота,
але: кущик — кущика, кит — кита, хибний — хиба (чергування нема).
Треба пам’ятати про чергування в кількох дієслівних коренях [е] з [и] (див. Чергування е з и).
Увага! В деяких іменниках, утворених від цих коренів, з’являється все-таки [і], наприклад:
дерти — роздирати, але дірка, діра;
підперти — підпирати, але підпірка, бо підпора;
терти — затирати, але затірка, бо затерта.
Якщо сумнівний звук не чергується з [о] або [е], то орієнтуємося на вимову слова:
Приголосні перед [і] вимовляються м’яко або пом’якшено: літо [лˊіто], ріка [рˊіка], вітер [в’ітер], чітко [ч’ітко]. Приголосні перед [и] вимовляються твердо: лист, дитина, читати, широкий, щиголь.
Пишемо и у відкритих складах -ри-, -ли- у словах гриміти, дрижати, тривога, крихітний та ін. (див. Правопис ненаголошених е та и (загальні правила)).
На початку слова, відповідно до вимог правопису, завжди пишемо букву і: інший, іноді, ім’я, істина. Виняток: на початку слова пишемо и у слові "ич", та кількох власних назвах іншомовного походження:
Ийм – прізвище;
Ин - чоловіче ім’я;
Ийчжу – іменник середнього роду (місто в Кореї);
Иттигран – іменник чоловічого роду (півострів на Далекому Сході);
Ихна – іменник жіночого роду (річка в Естонії).
В абсолютному кінці слова після шиплячих ш, ч, ж, дж (“ще їжджу”) звичайно пишемо і: гроші, свічі, площі, межі, дріжджі, двічі, уночі. але пишемо и:
1) у дієслівних формах (у наказовому способі і в дієприслівниках): пиши, мовчи, кажи, не свищи, пишучи, написавши;
2) у прислівниках на зразок: по-вовчи, по-ведмежи.
В абсолютному кінці слова після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) пишемо і:
1) в називному-знахідному відмінках множини в прикметниках і займенниках (відповідають на питання які?): довгі, тонкі, сухі, такі, всякі;
2) в незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі.
В абсолютному кінці слова після задньоротових г, к, х, ґ (“хуґа гука”) звичайно пишемо и: дороги, руки, шляхи, дзиґи, навкруги, тільки, трохи, залюбки.
Правопис і та и в основах іншомовних слів
У більшості випадків пишеться і, а саме:
а) на початку слова: історія, інерція;
б) у кінці незмінних слів: таксі, мерсі, попурі;
в) перед голосними та й: клієнт, радіо, чемпіон;
г) після букв, що не входять до "дев’ятки": вітамін, кіно;
ґ) у кінці слів перед я: конфесія, теорія, аудієнція, алергія.
В основах іншомовних загальних назв після дев’яти букв (“правило дев’ятки”) д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (”де ти з’їси цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: директор, інститут, позиція, таксист, цирк, чинара, шифер, режим, коридор.
Як виняток буква и пишеться після інших букв:
а) у давно запозичених словах: бинт, вимпел, графин, кипарис, кит, литаври, мигдаль, миля, скипидар, спирт, шпиталь, диякон, єпископ, християнин;
б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, калмик, киргиз, кизил, кинджал, кисет, кишлак, кишмиш, ярлик.
Букву і пишемо у власних назвах перед буквами на позначення приголосних, крім шиплячих: Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Арістотель, Фрідріх, Зільберт, Леонардо да Вінчі, Грімм, Гельсінкі, Сідней, Занзібар. В основах іншомовних власних географічних назв після семи букв д, т, ц, ч, ш, ж, р (”де ти… цю чашу жиру”) перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Скандинавія, скандинавський, Кордильєри, Тибет, Ватикан, Лейпциг, Чикаго, Вашингтон, Крит, Жигулі, Мадрид.
Крім того, як виняток, букву и пишемо в таких географічних назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Мексика, Корсика, Бразилія, Пакистан, Колхида, Китай, Киргизія, Узбекистан.

В інших випадках пишемо букву і: Діоміда, Греція, Сочі.
В основах іншомовних власних особових назв після чотирьох букв ч, ш, ж (“ще їжджу”) та ц перед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Чингізхан, Шиллер, Жигмонді, Цицерон.

В інших випадках пишемо букву і: Гельвецій, Тіціан.

Щоб перевірити правильність написання і в поданих у першій частині словах, вставте пропущені букви у споріднених.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Перепишіть, вставляючи пропущені букви і або и.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

* біологічний організм


ПЕРЕВІРИТИ

* наказовий спосіб


ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

ПЕРЕВІРИТИ

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях помилки.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)
Чергування е з и, правопис ненаголошених е та и
(загальні правила)
Ненаголошені е та и
в префіксах і суфіксах.
Чергування і
з іншими голосними
Правопис і та и
в префіксах і суфіксах
Правопис о та а,
о та у
Чергування е з о після шиплячих та й