← попередній урок
Зміст
наступний урок →
В українській мові значно частіше вживаються прислівники, ніж конструкції виду прийменник + іменник: із заздрістю - заздрісно, в нерішучості - нерішуче, з уважністю - уважно, із сумом - сумно.
Прислівник виключно — штучно створене слово. Краще сказати винятково, тільки, суто, єдино: слухали винятково уважно, суто теоретична задача, любить тільки польові квіти, єдино правильна відповідь.
Замініть конструкцію зі словами довжиною, шириною, глибиною, висотою, вишиною, товщиною, яка описує відповідні параметри якогось об’єкта, на українські відповідники: завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки: смуга була 5 метрів завдовжки, дерево заввишки три метри.
Не можна й ставити слова доти з поки, а доки з поти, як це часом роблять. Прислівники доки й доти, поки й поти, вживаючись при вираженні меж дії, виступають як взаємозалежні: Вони танцювали доти, доки зовсім потомились. (Іван Нечуй-Левицький.)
Зараз - цієї миті, цю хвилину; негайно: Пійдіть [підіть] гінця мені кликніте. До мене зараз щоб прийшов. (Іван Котляревський.)
Тепер, нині - у даний час, у момент висловлювання; у сучасний мовцеві період: Чого тепер не роблять люди! (Леонід Глібов.)
Прислівник зрідні - це невдала калька з російського сродни, використовуйте стилістично кращі варіанти: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (сестра), родичі, близький (за характером): Радість — рідна сестра журбі. (нар. творчість.)
Навшпиньках чи навшпиньки? Антоненко- Давидович гадає, що перше слово набуло закінчення -ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово має закінчення -и, характерне для українських прислівників: Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх на траву. (Іван Нечуй-Левицький.)
Одноразово - здійснюється, відбувається один раз; однократно: Повис забуття минулого, довічний кусень хліба,.. п'ять тисяч лір одноразово — це непогана платня. (Юрій Смолич.)
Одночасно - здійснюється, відбувається водночас з чим-небудь іншим: Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно. (Леся Українка.)
Під рукою (руками) - поблизу, поряд бути, мати і т. ін.: Тутешня річка теж має назву, проте з певністю встановити її не пощастило, під рукою не траплялося карти. (Юрій Яновський.)
Напохваті - у стані або положенні готовності; напоготові: Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, - держали напохваті. (Андрій Головко.)
Так - уживається для зв'язку з попереднім, підсумовуючи його зміст і виражаючи ставлення мовця до висловленого; означає спосіб дії: На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук як приворожена. Так він проживав - цей сліпий дід. (Юрій Яновський.)
Отак - ось таким чином; інколи у значенні наприклад, приміром: Черевань випив на радощах повний кубок, бризнув під стелю да й каже: — Щоб наші діти отак вибрикували! (Пантелеймон Куліш.)
Раптом - зненацька, враз, нараз: Тут раптом вихор налетів, і дерева здригнули. (Леся Українка.)
А що як, ану (ж) - виражає сумнів, припущення, здогад про що-небудь небажане; виступає в значеннях, близьких до словосполучень: а що як, а коли: Гнат обійшов увесь двір, заглядав по всіх кутках — теляти нема. Гната взяла тривога. Ану ж де замерзне, дурне, під тином? (Михайло Коцюбинський.)
Уперто - прагне домогтися свого, всупереч необхідності, здоровому глуздові: Вітер.. обдавав крижаним холодом людей, але вони вперто йшли далі. (Анатолій Шиян.)
Наполегливо - невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні: — Все одно я з вами йду, — наполегливо заявив Єгор, і всі троє вони вийшли з приміщення. (Анатолій Шиян.)
← попередній урок
Зміст
наступний урок →
В українській мові далеко більше вживаються прислівники, ніж у російській, де вони часто поступаються перед конструкціями з прийменниками й іменниками на зразок с нетерпеньем, с удовлетворением, в нерешительности. Наприклад, читаємо: «Нічого ви не знаете! — нетерпляче перебила вона» (Леся Українка); «Гармаші не відстають, — виглянувши крізь вирву вікна на перехрестя, задоволено промовив Чумаченко» (О. Гончар); «Гафійка раптом почервоніла і нерішуче стояла» (М. Коцюбинський); «У вітринах крамниць Таня заздрісно розглядала красивих, великих ляльок» (О. Копиленко).
Однак деякі сучасні автори забувають про це й пишуть: «Олена Іванівна стояла в нерішучості в коридорі»; «Ото лається, собацюга. Де тільки навчився? — із заздрістю сказав Ігор». Розуміється, в цих фразах далеко краще було б написати: «стояла нерішуче в коридорі», «заздрісно (заздро) сказав Ігор».
«Він їв виключно черствий хліб», — читаємо в медичній статті, хоч важко почути щось подібне в живому народному мовленні й класичній літературі, де було б: «Він їв самий черствий хліб» («Він їв тільки черствий хліб»), або, щоб підкреслити сказане: «Він їв самий тільки черствий хліб». Прислівник виключно — штучно створене чи скальковане слово, яким надуживають наші науковці й публіцисти, хоч є ще й інші, більш підхожі, природні слова. Крім наведеного вище тільки, є ще винятково («З усіма він чемний і винятково ввічливий». — Я. Баш), суто («Піднести їй на болячку ту суто золоту гіллячку». — І. Котляревський), єдино («Мене судити могли б єдино тільки королі». — Б. Грінченко).
«Кімната була довжиною вісім метрів, шириною чотири й висотою три метри»; «Ставок, глибиною подекуди аж до семи метрів, прикрашає тепер наше місто, що не має річки». Такі неукраїнські вислови ми читаємо іноді не тільки в ділових паперах, а навіть у статтях і в художній літературі. Цих висловів не знає українська народна мова, не знала їх і наша класика, а користувались іншими прислівниками: «Роги по аршину завдовжки, коли не більш» (О. Стороженко); «Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода» (Леся Українка); «Яма завглибшки була вже двадцять і два сажні» (і. Франко); «Наша річка, хоч і неабияка там завширшки, проте рибу має» (з живих уст); «Камінь такий завбільшки, як де є хата велика» (казка); «Намисто було завгрубшки як моє» (Словник Б. Грінченка); «Так завдальшки, як до тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки» (Словник Б. Грінченка).
Отже, для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, глубиной, величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники — завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, яких і слід додержуватися в писемній та усній мові.
Російський вислів на расстоянии може передаватись українською мовою не тільки прислівником завдальшки, а часто й прийменником на та іменником віддаль (віддалення) або відстань: «Тепер обличчя обох були на віддаленні якихось три чверті метра» (І. Ле); «На відстані пострілу».
Прислівники доки й доти, поки й поти чуються в фразах як спаровані, взаємозалежні: «Доти лях мутив, доки не наївся» (М. Номис); «Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився спокійно» (О. Гончар); «Поти все вередуватиму, аж поки купиш ласощів» (Г. Квітка-Основ’яненко); «Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не вживеться» (П. Куліш).
Не слід перемішувати ці спаровані прислівники й ставити доти з поки, а доки з поти, як це часом, хтозна для чого, роблять: «Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не поцікавився»; «Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері». Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.
Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: «Де гули набої, зараз сміх звучить» (В. Сосюра); «У нас зараз весна» (С. Плачинда). Проте між цими прислівниками є деяка значеннєва різниця.
Українська класика й народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення — «цієї миті, цю хвилину, негайно»: «Ходім зараз до матері» (М. Коцюбинський); «Зараз я піду» (Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, тоді користувалися словами тепер, нині: «Не тепер, так у четвер» (приказка); «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та» (П. Тичина); «Герман Гольдкремер устав нині дуже злий» (І. Франко); «Їх смольний дух п’янить мене і нині» (М. Рильський).
У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки («Ой колись була розкіш-воля, а тепереньки — неволя». — Народна пісня), теперечки («Теперечки дивись, до чого він доживсь». — Л. Глібов), тепера — відповідник до російського теперича й ниньки — відповідник нынче.
З цих прикладів випливає, що й у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова: «Де гули набої, нині сміх звучить»; «У нас тепер весна».
Читаємо в одному науковому творі: «Така хибна провідна думка автора книжки — зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних концепцій». У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українській мові й який є невдалою калькою з російського сродни. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, — чи самим іменником: «Вони йому — родичі: дідового сусіда молотники» (жартівлива приповідка); «Його жінка — то рідна сестра відьми!» (з живих уст).
Тим-то й у фразі науковця треба було написати: «рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині…»
У сучасній українській літературі, а так само й у наших словниках бачимо слова навшпиньках і навшпиньки, що не мають ніякої значеннєвої різниці: «Я навшпиньках пройшла до першого ряду крісел і сіла на першому вільному місці» (І. Вільде); «Щоб краще бачити, навшпиньки поставали, а може, й на те, щоб вищий мати зріст» (М. Рильський); «Повз материне купе кожному хотілося пройти навшпиньки» (О. Гончар).
Є ще слово навшпинячки, що означає те саме: «Старіші на лавках, а молоді позаду стають навшпинячки» (переклад М. Рильського).
Так яке слово правильніше — навшпиньках чи навшпиньки? Гадаю, що друге. Перше слово набуло закінчення -ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово має закінчення -и, дуже характерне для українських прислівників: наввипинки, наввиринки, наввипередки, навзаводи, навперемінки тощо. Таке ж закінчення й у слова навшпинячки, яке має всі права на існування.
Чуємо інколи в радіопередачі таке дивне повідомлення: «Одноразово працює радіостанція «Маяк» на хвилі…» По-українському це означає, що радіостанція «Маяк» працює чомусь тільки один раз, хоч усім відомо, що радіостанції взагалі, зокрема й «Маяк», функціонують не раз і не два чи три, а постійно. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось, наприклад: «Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтесь постійної фінансової допомоги».
Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один час з іншою дією: «Одночасно пробитися всім підводам — неможливо» (О. Гончар); «Чикаленко одночасно їв, запивав вином і розповідав безперестану» (Л. Смілянський).
Очевидно, наше радіомовлення хотіло сказати, що «одночасно працює радіостанція «Маяк», але не зуміло це правильно висловити.
«Нащо ти ото шукаєш по кімнаті, нишпориш по шухлядах? Треба, щоб усе потрібне було в тебе під рукою», — читаємо в одному сучасному оповіданні, де спиняємо увагу читача на вислові під рукою. Так сказати по-українському можна, як це бачимо хоч би з такої фрази в М. Коцюбинського: «Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах». Але є ще український прислівник напохваті, що передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: «Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, — держали напохваті» (А. Головко). Не слід забувати це слово в певних випадках, тим більше, що воно — таке характерне для нашої народної мови, з якої треба черпати свій практичний словник нашій літературі.
«Усякі бувають дива. Так ідеш собі лісом, коли бачиш…» — читаємо в одному оповіданні. Усе ніби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної події чи явища, про що мовилося в першому, тоді слово так було б на своєму місці, як це бачимо в творі І. Нечуя-Левицького: «Пан не згоджувавсь брати назад того поля. Так воно й стояло ціле літо толокою». Якщо речення не являє собою логічного завершення щойно сказаного, а висловлює загальні міркування, звісно, пов’язані певною мірою з усім попереднім текстом, тоді краще послугуватися прислівником отак: «Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах» (Панас Мирний).
Прислівник отак інколи буває синонімом слів наприклад, приміром, як це бачимо в першій фразі: «Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом…» Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: «Отак ідеш собі лісом…», — тимчасом як у реченнях «Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в’їхали вже в ліс. Так, це був ліс» відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так.
Не завжди слушно ми користуємося прислівником раптом. Якщо в фразі «То цілий місяць не було його, а це вчора раптом приїхав» (із живих уст) цей прислівник стоїть до речі, то цього не скажеш про таку фразу, взяту з сучасної белетристики: «Туди вона і глянути боїться: раптом побачить там когось із земляків».
Прислівник раптом, як і рівнозначні прислівники зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або появу когось чи чогось: «Раптом усе затихло» (Леся Українка); «Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула, як ранений птах» (М. Коцюбинський). А коли йдеться не стільки про несподіваність дії, скільки припускається можливість дії або появи когось, тоді краще користуватись висловами а що як, ану (ж): «Піду я до Бондаренків — ану ж Петро вже приїхав» (із живих уст); «Я можу піти туди; а що як ніхто ще не повернувся й хата — замкнена?» (з живих уст).
Отож, у наведеній вище невдалій фразі краще написати: «Вона й глянути боїться: ану (або — а що як) побачить там когось».
«Завод уперто працював далі, щоб учасно виконати почесне замовлення», — читаємо в одній газетній статті. У такому тексті прислівник уперто не підходить, бо він надає дієслову, якого стосується, негативної функції, наприклад: «Барометр уперто показував «дощ», хоча в той день не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари» (М. Коцюбинський). У наведеній на початку фразі дієслово працювати вимагає прислівника з позитивним значенням; таким буде слово наполегливо.
Те саме можна сказати й про прикметники впертий і наполегливий: «Упертий, як свиня» (з живих уст); «Василь — людина наполеглива, трудовита» (О. Копиленко).
Всі вправи
(На головну сторінку)
Іменники
Частина 1
Іменники
Частина 2
Прикметники
Частина 1
Прикметники
Частина 2
Прикметники
Частина 3
Дієслова,
що керують іменниками в певних відмінках
Дієслова
Частина 2
Дієслова
Частина 3
Дієслова
Частина 4
Дієслова
Частина 5
Дієслова
Частина 6
Дієприкметники
Числівники
Займенники
Прийменники, сполучники, частки