Український правопис

ТРЕНАЖЕР З ПРАВОПИСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Як ми говоримо
(вправи за книгою Бориса Антоненка-Давидовича)
Займенники.

Особовий займенник я, стоячи в знахідному відмінку (мене) з прийменником про, може мати два значення: "Вони говорили про мене", — цебто мовилося про мою особу, — і "Про мене, що вони собі там говорять", — цебто мені байдуже, що там мовиться. "Про мене, хоч вовк траву їж!" (приказка), — цебто мені байдуже чи мені однаково, хоч буде вовк траву їсти.

Вислів промене, значення
Як на мене, по-моєму, по-нашому

Особовий займенник я й присвійні мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній часто стоять у знахідному відмінку з прийменником на, відповідаючи російським прислівникам по-моєму, по-нашему: А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. (Марко Вовчок); Панас Кандзюба хвилювався найбільше. — А що? На моє вийшло» (Михайло Коцюбинський); Не вийде, пане ляше, на ваше. (приказка).

Уникайте неправильного чи невиправданого вживання прийменника при, замініть вислови при одній думці, при одній згадці, що мають ознаки кальки, на стилістично кращий варіант: на саму згадку, на саму думку: Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла. (Михайло Коцюбинський.)

на саму згадку, на саму думку
Особовий займенник, називний відмінок

За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

Особовий займенник середнього роду воно може відповідати роду того іменника, якого він заступає ("Послухає моря, що воно говорить". — Т. Шевченко), а в деяких випадках може й не відповідати, заступаючи іменники чоловічого або жіночого роду: "Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде та дурне" (Словник Б. Грінченка). Тут займенник воно поставлено замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. "Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того" (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин.

займенник воно, вживання
займенник воно, ставлення

Займенник воно може заступати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве чи пестливе ставлення до когось: "Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі… говорить до мене, а я усе соромлюсь" (Ганна Барвінок). Уживають цього займенника й тоді, коли мовиться про невідому, лиху особу: "Чую — а воно вже в комору залізло й шарудить там" (із живих уст).
Займенник воно може й не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука: "А що ж воно таке?" (Леся Українка); "І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу Середиху" (А. Головко).

Стосовно осіб, які не беруть учать у мовленні, використовується займенник їхній (чий?), а займенник їх (кого?, чого?, що?) є похідним від родового або знахідного відмінка займенника вони: їх їхнє обладнання, надійшли їх їхні висновки, реалізовано їх їхню продукцію.

Їх, їхній. Особливості вживання

І що, і який, і котрий приєднують підрядні речення незалежно від категорії живого й неживого.
Коли саме слід ставити той чи той займенник із цих трьох — що, який, котрий? Дехто вважає, ніби відповідно до російського слова который треба скрізь на початку підрядного речення ставити тільки займенник що, наприклад: "Людину, що стояла на розі вулиці, я вже десь бачив", — а займенниками який (яка, яке) й котрий (котра, котре) можна користуватись тільки в запитаннях: "Яка в тебе мета?», «Котра зараз година?". Іншим здається, що займенник який стосується тільки речей, а котрий — людей, тимчасом як займенника що можна, мовляв, уживати однаково до людей і до речей тощо.
Усі ці здогади не мають під собою реального ґрунту. Справді, вживаємо що до людей і до речей: "Біжи, коню, біжи, ворон, з гори кам’яної до тієї дівчиноньки, що чорнії брови" (народна пісня); "Дай мені сокиру, що в коморі лежить" (із живих уст). Те саме можна сказати й про займенник який: "Який їхав, таку й стрів" (М. Номис); "Край дороги, якою котився віз, лежав білий пісок і пересипався на вітрі" (М. Коцюбинський). І точнісінько те саме можна повторити про займенник котрий: "Та нещаслива та дівчинонька, котра любить козака" (народна пісня); "Або погибель, або перемога, сі дві дороги перед нами стане… Котра з цих двох нам судиться дорога?" (Леся Українка).
Займенник котрий (-а, -е) може бути синонімом до якийсь (якась, якесь): "Поклав би на місці, як пса, нехай би зваживсь котрий!" (М. Коцюбинський).
В українській мові є й займенник которий — тотожний до котрий, але його майже не чуємо в сучасній літературній мові, тимчасом як у нашій класиці й фольклорі він траплявся часто: "Часом несподівано до мене забіжить котора дівчина з будинку" (Марко Вовчок); "Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому три гради турецькії дарувати" (історична дума).

Знайдіть і виправте у навчальних завданнях мовні помилки.
(Як виконувати завдання)


ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

ПЕРЕВІРИТИ
ПІДКАЗКА

Сподобалася тема?
Поділіться нею з друзями.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

"ЯК МИ ГОВОРИМО"
(вправи за книгою Бориса Антоненка-Давидовича)

Іменники
Частина 1

Іменники
Частина 2

Прикметники
Частина 1

Прикметники
Частина 2

Дієслова,
що керують іменниками в певних відмінках

Дієслова
Частина 2

Дієслова
Частина 3

Дієслова
Частина 4

Дієслова
Частина 5

Дієслова
Частина 6

Дієприкметники

Числівники

Прислівники